Читать «Материками й океанами» онлайн - страница 166

Тихов уставив червоне скло.

У ту ж мить на кружалі планети виразно визначились її материки. Вони займали приблизно п'ять шостих поверхні Марса. Світлофільтр підкреслив, посилив іржаво-червоний колір пустель. Поруч з ними різко виділялись темні плями марсіанських «морів».

Сьогодні на сусідній планеті все спокійно. А от кілька ночей тому частина материка скаламутніла, розпливлась, і легка жовтувата вуаль поповзла з неї на сусіднє море. Як видно, над марсіанськими пустелями час від часу проносяться люті піщані бурі.

Натреноване око астронома поступово почало розрізняти і густу сітку знаменитих марсіанських каналів — тонких темних ліній, які перетинають майже всю планету. От у цій самій Пулковській обсерваторії йому, Тихову, під час «великого протистояння» 1909 року першому пощастило сфотографувати їх у телескоп. Вони пролягають не тільки через материки, але й через темні плями марсіанських морів — Ерітрейського, Кіммерійського, Тірренського, моря Сирен, моря Часу…

Тихов змінив червоний світлофільтр на зелений.

Скільки одразу змін! Зникла різка межа між материками і морями. Диск планети став одноманітно тьмянуватим. Зате як чудово виділилась полярна шапка у південній марсіанській півкулі.

Скільки років відомі астрономам ці шапки біля полюсів Марса? Мабуть, років двісті. І двісті років про них сперечаються. Це замерзла вуглекислота, казали одні. Ні, заперечували їм, шапки складаються з солі. Але, запитували треті, чому ж тоді ваші соляні шапки зростають, розширюються марсіанської зими і скорочуються, майже зникають, марсіанського літа? Певніше всього, це сніг.

І того ж щасливого 1909 року йому, російському астрономові, вдались досліди, які доводили, з чого саме складаються шапки Марса. Допоміг колір. Як багато важить він у астрономії!

Білі шапки, виявляється, мають зеленуватий відтінок — і зелений світлофільтр підкреслив це. Але ж сніг, звичайний земний сніг, не буває зеленуватим. Зате лід… Так, саме лід і зледенілий сніг, коли їх розглянули і сфотографували через той самий зелений світлофільтр, виявились навдивовижу схожими на речовину марсіанських шапок.

Давши короткий відпочинок очам, Тихов знову припав до телескопа. Зараз, коли біля берегів Балтики весна, у південній півкулі Марса середина лютої зими. Там льодова шапка розповзлась далеко від полюса. У північній півкулі, де тепер розпал літа, від шапки, навпаки, залишилась тільки блідо-зелена плямка з темними краями. Шапка, мабуть, майже вся розтанула. Танула вона дуже швидко; певно, шар її льоду не перевищує кількох сантиметрів. А краї — це, мабуть, потемнілий від води грунт.

Синій світлофільтр, яким Тихов змінив зелений, розмив різкі обриси на поверхні планети. Але зате біля берегів морів виступили раптом вузькі смуги, майже такі ж світлі, як полярні шапки. Вони рухались, змінювали обриси. Хмари? Легкі марсіанські хмари, що проносяться в розрідженій атмосфері…