Читать «Терпкість вишні» онлайн - страница 15
Ізабелла Сова
— Тоді довелося б усе перераховувати від нуля, бо ж інші теж мають якісь «шістки». Звідки відомо, що ця студентка ввійшла б до тридцятивідсоткової межі? Не варто зчиняти галас через кількасот злотих.
* * *
— А коли я прийшла до неї на чергування, — закінчила Вікторія, — то почула, що людина вчиться заради себе, а не заради грошей. І що я повинна вдовольнитися усвідомленням, що «шістки» так гарно виглядають у заліковці.
— Як зірочки в зошиті першокласника, — сказала Мілька. — І саме стільки означають.
Три дні до Андрія
Сьогодні я складала письмове тестування. Жахливо нервове через таку собі Зофію Бідосю. Мілька застерігала мене щодо неї.
— Тримайся від неї подалі, — сказала вона, не вдаючись у компрометуючі для Зофії подробиці.
— А щось конкретніше?
— Скажу тільки, що Зоська — це довершений гібрид піраньї з ракетою. Кровожерна, бездушна і пре вперед.
Ну і сьогодні я мала нагоду пересвідчитися, що в цій характеристиці немає й тіні перебільшення. А все почалося досить невинно. Зоська запитала, чи можна їй сісти біля мене.
— Бо розумієш, — затріпотіла вона ультрамариновими віями, — я майже нічого не знаю, а ти, здається, завжди прекрасно підготовлена.
— Сідай, — зраділа я, що хтось урешті мене помітив.
Бо досі мої спроби контакту з власною групою виглядали таким чином:
Спроба 1
— Привіт усім, його ще немає? — промовила я в очікуванні доктора Цвіркуна.
— Ні, п’ятнадцять хвилин почекаємо, і треба робити ноги, — ліниво відповіла група.
— Ви потім кудись ідете?
— Може…
Спроба 2
Перерва між парами.
— Як бачу, в тебе подібна авторучка, — роблю я сенсаційне відкриття. А все заради того, щоб зав’язати контакт.
— Не зовсім, — цідить власниця авторучки. — Моя фірмова, з раритетної «паркерівської» серії, а твоя…
Вона милосердно не сказала, де було виготовлено жалюгідну підробку її безцінного «паркера». Шкода, бо я охоче дізналася б.
Спроба 3
— Слухай, ти маєш конспект попередньої лекції? — зачепила я симпатичну дівулю з кумедною, коротко обтятою гривкою.
— Маю.
— Це класно…
— Але я не позичаю своїх конспектів конкурентам.
— Конкурентам? — здивувалась я.
— Ти ж знаєш, що іспит складає тільки тридцять відсотків найкращих.
Тепер уже знаю. Я хотіла подякувати за інформацію, але дівуля буркнула, що я заважаю їй писати курсову, повернулася на п’ятах і вшилася з аудиторії.
Нічого дивного, що відверте прохання Зофії страшенно мене втішило. Від розчулення я навіть забула, що переді мною гібрид піраньї з ракетою. Може, тому, що цей гібрид мав милу усмішку й гарненьку безрукавку в блакитні ромби? Я посунулася так, щоб Зося мала якнайбільше місця. А відразу після цього прийшов Цвіркун і за допомогою збуджених асистентів роздав тести.
— Нагадую, що кожен, кого прихоплять на списуванні, автоматично одержує незадовільну оцінку.
Важко, але я не мушу наражатися на такий ризик.
— Та, котра дасть списувати іншим, також, — додав Цвіркун, і мені здалося, що він глипнув у мій бік.