Читать «Клуб «100 ключів»» онлайн - страница 185

— Так.

— Після цього в супроводі інспектора Жанв'є ви поїхали на вулицю Акацій і провели понад годину в домі підозрілого типа на ім'я Манюєль Пальмарі, вашого колишнього повідомлювача.

— Якщо не помиляюся, за мною стежили агента таємної поліції… Як за політичним злочинцем… Так, пане директор?

Проти звичаю він не сказав йому «патрон». Йому було противно й гірко. До того ж сонце било йому просто в обличчя, й очі заливав піт.

Ролан Блюте удав, що не чув запитання.

— Повернувшись до Сюрте, ви викликали до себе старого інспектора Барнакля і дали йому доручення потай сфотографувати одну молоду особу, наближатися до якої…

— … мені заборонив сам пан префект.

— А пізніше ви з інспектором Люка поїхали до бару на вулиці Мосьє-ле-Пренс, де зустрілися зі швейцаром Сорбонни… Ви розмовляли про викрадені коштовності?

— Ні.

— Отже, знову про ту дівчину?

— Так.

— Увечері ви повели свою дружину до ресторану на авеню Гранд-Арме. Це випадково?

— Ні.

— Потім, допитуючи менеджера Ландрі, ви домоглися, щоб він показав реєстр членів клубу… Чи не так?

— Все цілком правильно, пане директор… Признаюсь, мені навіть на думку не спадало, що за мною можуть стежити… Досі я жив по той бік барикади…

— Якщо це вас цікавить, можу вас запевнити, що не я наказав стежити за вами і взагалі довідався про всю цю справу лише кілька годин тому… Схоже, що там, нагорі, їй надають великої ваги… Я всього лише чиновник і повинен виконувати те, що мені наказують…

— Ви вимагаєте письмового пояснення?

— Не ускладнюйте без потреби мою важку місію, Мегре… Повірте, що я не пишаюся нею.

— Я охоче вам вірю.

— Але виходить, що ви протягом цілої доби примушували ваших інспекторів займатися справою, котра не має нічого спільного з jx службовими обов'язками, бо стосується вас особисто… Щоправда, вони цього не знали, і тому ми не будемо вживати щодо них жодних санкцій… А от…

Директорові теж було жарко. Він дістав хусточку і знервовано витер спітніле обличчя.

— А от щодо вас, то я не буду приховувати, яке рішення підказали мені згори… Вам необхідно відпочити… Останнім часом ви багато працювали і могли перевтомитися… Ви попросите у нас відпустку за станом здоров'я. Вона триватиме доти, доки не скінчиться розслідування вашої справи…

Він насилу доказав останні слова і якийсь час стояв, не наважуючись глянути у вічі комісарові. Йому було ніяково перед ним, немов перед твариною, яку хотіли вбити, але. тільки поранили.

— Можливо, це триватиме всього кілька днів. Згідно з існуючими правилами ви матимете змогу боронитися… Мені вже відомо, що ви подали доповідну записку з вашою версією…

Мегре повільно підвівся.

— Дякую вам, пане директор.

Потім на превеликий подив Ролана Блюте спокійнісінько попрямував до найближчого вікна.

— Думаю, що тепер можна відчинити…

Він по черзі відчинив усі вікна й зупинився, вдихаючи гарячі пахощі вулиці. Внизу, на до болю знайомому паризькому тлі, метушилися, кудись поспішали дуже близькі йому, хоча й зовсім незнайомі люди.