Читать «Подорож на Місяць» онлайн - страница 19
Жюль Верн
— Фе! Чавун! — вигукнув Дж. Т. Мастон з глибокою зневагою. — Це вже занадто грубо для снаряда, який має призначення летіти на Місяць.
— Навіщо перебільшувати, мій шановний друже, — відповів Морган. — Чавун якраз хороший.
— Гаразд! — продовжував майор Ельфістон. — Через те що вага пропорціональна об'ємові, чавунне ядро в 2,9 метра діаметром матиме величезну вагу.
— Так, коли воно буде суцільне, і ні, коли воно буде порожнє, — сказав Барбікен.
— Порожнє? Це вже буде бомба.
— В яку можна буде покласти депеші, — додав Мастон, — і зразки наших земних виробів.
— Так, бомба, — відповів Барбікен. — Її нам і треба; суцільний снаряд у 2,9 метра діаметром важив би 100 000 кілограмів, але оскільки він, бувши порожнім, повинен водночас зберігати стійкість, я пропоную зробити його п'ятитонним.
— Які завтовшки будуть його стінки? — спитав майор.
— Якщо додержуватимемо правильної пропорції, — відповів генерал Морган, — то при діаметрі 2,9 метра стінки повинні бути завтовшки 65 сантиметрів.
— Це занадто, — заперечив Барбікен. — Візьміть до уваги, це ж не снаряд, що має пробивати броню; йому досить мати стінки, які могли б витримати тиск порохових газів. Отже треба вирішити: яку товщину повинен мати чавун, щоб бомба важила лише вісім тонн. Наш вправний математик, шановний Мастон, скаже нам про це.
— Нема нічого легшого, — озвався секретар комітету.
Він швидко написав кілька алгебраїчних формул на папері. Можна було бачити, як під його пером з'явилися тс й х у десятому степені і кубічний корінь. Нарешті, він сказав:
— Стінки матимуть приблизно п'ять сантиметрів.
— І цього буде досить? — спитав майор, наче він мав сумнів у цьому.
— Ні, — відповів президент Барбікен, — очевидно, недосить.
Тоді що ж його робити? — промовив розгублено Ельфістон.
-. Взяти для снаряду якийсь інший метал, а не чавун.
— Мідь? — спитав Морган.
— Ні, вона ще важче; але я маю вам запропонувати щось краще.
— Що саме? — спитав майор.
— Алюміній, — відповів Барбікен.
— Алюміній?! — закричали разом три колеги президента.
— Звичайно, мої друзі. Ви знаєте, що один відомий французький хімік, Анрі Сент-Клер-Девіль, 1854 року видобув алюміній у чистому вигляді й достатній кількості. Цей метал такого самого кольору, як срібло, не змінюється, як і золото, має ковкість заліза і плавкість міді; його легко обробляти, він дуже поширенні у природі, бо становить основну складову частину всякої глини і багатьох інших гірських пород. Нарешті, він утроє легший від заліза, — це чи не найважливіша для нас властивість. Одне слово, він наче навмисне створений для того, щоб дати нам найкращий матеріал для нашого снаряда.
— Хай живе алюміній! — вигукнув секретар комітету, завжди дуже бурхливий у моменти захоплення.
— Але, мій дорогий президенте, — сказав майор, — чи не дуже висока тепер ціна на нього?
— Вона була висока, — відповів Барбікен. — У перші часи після його відкриття кілограм алюмінію коштував від 520 до 560 доларів, згодом ціна на нього знизилася до 70 доларів, а тепер кілограм його можна купити за 18 доларів.