Читать «Твори» онлайн - страница 2
Йоганн Вольфганг Гете
В системі художніх напрямів і стилів XVIII ст. рококо посідає окреме місце. Це було в основному мистецтво аристократичного суспільства часів його занепаду, хоч разом з тим неабиякою популярністю воно користувалося і серед багатої верхівки бюргерства. Девізом цього вишуканого, насиченого чуттєвістю мистецтва було «робити життя приємним», передавати його «солодкість», що якнайкраще відповідало гедоністичним умонастроям тогочасної панівної верхівки. Широкий прояв рококо знайшло і в літературі XVIII ст., істотно відрізняючись від інших її напрямів та стилів, тісно пов'язаних з просвітительським рухом. На відміну від них, література рококо не ставила перед собою великих і злободенних ідейних завдань, з невимушеною відвертістю вона прагнула головним чином до приємної розваги; не випадково чільне місце посіла в ній анакреонтика, тобто оспівування суттєвих втіх життя. Але при всьому тому взаємини літератури Просвітництва з рококо були далеко не простими й не однозначними. Гедонізм рококо якоюсь мірою був співзвучний сенсуалізмові й життєствердному пафосу просвітителів, звідси їхні симпатії до цього стилю і нерідкі звертання до нього. Згадаймо хоча б роман Дідро «Нескромні скарби», ряд поем і романів Віланда, анакреонтику численних європейських поетів від Вольтера до Батюшкова. Щедру данину віддав рококо й Гете в початковий, лейпцігський період своєї творчості.
На той час вже існував вироблений канон поезії рококо, якому й слідував молодий поет. Власне, це була цілком конвенціональна поезія з умовними образами й мотивами, умовною тональністю й поетичною технікою. Провідною темою виступала в ній тема любові, в якій вбачали найповніше вираження «солодкості життя» і трактували в галантно-фривольному дусі. Це була любов, що втратила пристрасність та драматизм і перетворилася у витончену, але повсякденну чуттєву насолоду. І говорити про неї можна було лише в тоні веселої і дотепної світської балаканини, інший підхід до неї, якась інша тональність суперечили б поетиці рококо. В подібному стилі Гете пише цикли «Аннета» й «Пісні Фредеріці Езер», присвячені його лейпцігським подругам, і чимало інших віршів, які, вже після від'їзду поета із Лейпціга, були видані його приятелем у збірці «Нові пісні з мелодіями» (1769). Однак вже в цей період виходили з-під пера Гете й інші поезії, в яких, здебільшого спорадично, проривалися й інші настрої, глибина й щирість почуттів. Він пробує свої сили також в драматичних жанрах, пише, зокрема, комедію «Співвинуватці» (1769), де теж дотримується канонів рококо.
Однак творче становлення Гете аж ніяк не можна зводити до рококо, важливу роль відігравали в ньому й інші фактори та впливи. Причому, говорячи про становлення Гете, необхідно в належній мірі враховувати динаміку тогочасного літературного фону. Після тривалого застою німецька література в другій половині XVIII ст… переживає бурхливе піднесення, її розвиток набуває повноти й розмаїтості, визначаються в ньому різні напрями й течії. Насамперед згадаємо тут критичну діяльність Г. Е. Лессінга по розчищенню авгієвих стаєнь німецької літератури, його боротьбу за нове спрямування її розвитку, за зближення її з життям країни. Праці Лессінга справляли глибоке враження на молодого Гете, згодом він порівнював їх з променями світла, ща пробивалися крізь хмари, і особливо наголошував, що вони знімали шори перед його духовним зором, виводили на простір вільного мислення. Першорядною величиною в німецькій літературі часів молодості Гете був також Ф. Г. Клопшток, яким він зачитувався в юності. Значення Клопштока полягало передусім в тому, що в тогочасній німецькій літературі він представляв її глибинно національну лінію: відкинувши класицизм, він виступав за повернення літератури до національних джерел, звертався до німецької старовини, міфології, фольклору тощо. Цими аспектами своєї творчості Клопшток передував рухові «Бурі й натиску» та готував грунт для нього. Не можна тут оминути і Й. Вінкельмана, видатного теоретика «третьостанового» нового класицизму» до якого Гете приходить вже у веймарський період своєї творчості.