Читать «Озма з країни Оз» онлайн - страница 12
Ліман Френк Баум
— Це загадка, — зауважила Курка, повернувши голову, щоб поправити дзьобом пір’я на крилах.
Дороті ввійшла до комірчини, щоб обдивитися мідного чоловіка з усіх боків, і раптом побачила картку, що висіла в нього між лопатками на мідному гачку. Вона зняла ту картку з гачка, вернулася на стежку, де було видніше, й сіла на кам’яну брилу прочитати, що там написано.
— Ну, що там? — цікаво спитала Курка.
Дороті прочитала картку вголос, вимовляючи довгі слова не без натуги. І ось що вона вичитала:
«Коваль, Бляхар і К°
Механічна людина патентованої подвійної дії, з надшвидкою реакцією, здатна думати й бездоганно говорити.
Споряджена нашим спеціальним годинниковим механізмом.
Думає, говорить, діє, робить усе, тільки нежива.
Виготовляється виключно на наших заводах у Евні, країна Ев.
Будь-які пошкодження переслідуються законом».
— Ото диво! — сказала Руда Курка. — І ти гадаєш, що все це правда, люба моя?
— Не знаю, — відказала Дороті; вона ще не дочитала. — Слухай далі, Біліно.
«Вказівки для користування:
Для думання: накрутіть годинниковий механізм крізь отвір під лівою пахвою (позначено «№ 1»).
Для говоріння: накрутіть годинниковий механізм крізь отвір під правою пахвою(позначено «№ 2»).
Для ходіння й дій: накрутіть годинниковий механізм крізь отвір посеред спини (позначено «№ 3»).
Примітка: гарантія бездоганної роботи протягом тисячі років».
— Ну, чудово! — вигукнула Руда Курка в подиві. — Якщо мідний чоловік уміє робити хоч половину цього, то він таки дивовижна машина. Але я гадаю, це все шахрайство, як усі патентовані вироби.
— Можна накрутити його, — запропонувала Дороті, — та й побачимо.
— А де ж ключ від механізму? — спитала Біліна.
— Висить на гачку, де була картка.
— Ну, тоді випробуємо його, — запропонувала Курка, — та й побачимо, що він уміє. Гарантія, кажеш, на тисячу років? Але ж ми не знаємо, скільки років він простояв у цій скелі.
Дороті вже зняла ключ із гачка.
— Що накрутити спочатку? — спитала вона, знову прочитавши вказівки на картці.
— Та, мабуть, номер один, — порадила Курка. — Тоді він почне думати, адже так?
— Атож, — погодилась Дороті й накрутила механізм номер один, що під його лівою пахвою.
— Щось нічого не видно, — критично зауважила Курка.
— Певне що ні: він же тільки думає, — сказала Дороті.
— Цікаво, про що ж він думає.
— Зараз накручу його мову, тоді він, може, розповість нам, — сказала дівчинка і накрутила механізм номер два. Механічний Чоловік, ворухнувши тільки губами, промовив:
— Доб-ро-го ран-ку, дів-чин-ко. Доб-ро-го ранку, на-ні Кур-ко.
Голос був трохи хрипкий і рипучий, слова вимовлялись моторошно, без зміни виразу; але й Дороті, й Біліна чудово зрозуміли їх.
— Доброго ранку, пане, — відповіли вони чемно.
— Дя-кую вам за по-ря-ту-нок, — провадив Механічний Чоловік тим самим монотонним голосом, що звучав так, наче в грудях у нього працював ковальський міх. Отак іграшкові ягнята й коти пищать, коли їх надавити.