Читать «Нові пригоди Солом’яника та Бляшаного Лісоруба» онлайн - страница 75

Усі чоловіки Смарагдового міста відразу ж поскидали фартухи. Жінкам, подейкують, так остогидло їсти те, чим чоловіки їх годували, що вони тільки раділи, що пануванню Жинжур настав кінець. Пересвідчившись, що це справді так, усі як навіжені полетіли до кухонь і наготували такої смакоти, що в усіх родинах знову запанували мир і спокій.

Озма передусім змусила захланних дівчисьок повернути всі смарагди й інше коштовне каміння, яке вони повидирали з хідників та будівель. Самоцвітів виявилося стільки, що всі королівські ювеліри, не покладаючи рук, цілий місяць встановлювали їх на свої місця.

Тим часом Військо Непокори було розпущено, і вчорашні войовниці розійшлися по домівках. Узявши з Жинжур обіцянку, що вона поводитиметься пристойно, її теж відпустили додому.

Озма стала найгарнішою Королевою за всю історію Смарагдового міста. Попри юний вік та брак досвіду, народом своїм вона правила мудро і справедливо. Глінда ніколи не відмовляла їй у розумній пораді, а Брошковий Жук, посівши пост Народного Просвітника, теж допомагав виходити зі скрутної ситуації.

Дівчина, надзвичайно вдячна Блазнюкові за всі його заслуги, запитала, якої винагороди він хотів би за службу.

— Розберіть мене, будь ласка, на частини, — попросив Блазнюк. — Я не хотів, щоб мене оживляли, й мені соромно за таку наспіх зліплену зовнішність. Колись я був королем лісу, що засвідчують мої роги. А тепер я — обшитий тканиною невільник, і мене примушують увесь час літати, а ноги мені не служать. Тому прошу, щоб мене розібрали.

І Озма наказала розібрати Блазнюка. Голова з рогами знову висіла над каміном у залі, а дивани розв’язали й поставили в приймальному передпокої. Хвіст-щітка повернувся до своїх звичних обов’язків у кухні, а білизняне мотуззя Солом’яник знову порозвішував там, звідки його було взято, коли майстрували літуна. Ви подумали, що то був кінець Блазнюка? Так, Блазнюка-літуна. Зате Блазнюкова голова над каміном час від часу говорила і своїми запитаннями часто збивала з пантелику відвідувачів, що сиділи в залі й чекали прийому в Королеви.

Дров’яна Козла стала особистою стрибухою й улюбленицею Озми, і Королева часто їздила на ній Смарагдовим містом. Її дерев’яні копита підкували золотими підковами — щоб не зношувалися, — і їх вицокування по тротуарах завжди наповнювало підданих Королеви благоговійним трепетом і вселяло впевненість у її магічній силі.

— Чарівникові Озу далеко до Королеви Озми, — перешіптувалися люди, — він обіцяв більше, ніж міг зробити, а наша нова Королева робить більше, ніж ми від неї хочемо.

Джек — Гарбузова Голова вирішив до кінця своїх днів залишатися з Озмою. Його голова не зіпсувалась, як він боявся, та так нітрохи й не помудріла. Брошковий Жук намагався навчити його декількох видів мистецтв і наук, але страхопуд виявився таким бездарним учнем, що науці довелося покласти край.

Коли військо Глінди повернулося додому і в Смарагдовому місті знову запанував мир, Бляшаний Лісоруб заявив, що хоче повернутися до свого Королівства моргайликів.