Читать «Зоряні крила» онлайн - страница 273

Кервуд згадав Крайнєва, Марину Токову і поморщився. От вже дійсно ці згадки не принесли йому ніякого задоволений Він волів би ніколи не переживати тих пін.

— У Німеччину ви потрапите із Швеції, — інструктував далі Старк, — у вас будуть повноцінні документи, а на мову, чи вірніше на вимову там зараз ніхто уваги не звертає, мабуть навіть навпаки, наці може й хотіли б, щоб у них в гостях бувало побільше американців. Там ви знайдете такого діяча — барона Людвіга фон-Дорна…

— Чекайте, — перебив генералову мову Кервуд, — здається, саме від цього Дорна втік колись Крайнєв?

— Це не має ніякого значення, від кого втік Крайнєв, мушу зазначити, що він і вам у руки не дався. Я рекомендую згадувати про це частіше. Фон-Дорн відає величезними науково-дослідними закладами. Це саме там було винайдено ФАУ-1 та ФАУ-2, літаючі снаряди. Значить, ми маємо всі підстави цими закладами зацікавитися. Я сподіваюсь, на цей раз ви впораєтеся краще.

Проте ущипливі натяки й шпильки не впливали на Кервуда. Він прекрасно знав, що генерал розуміє, чому не вдалося перетягти на свій бік Крайнєва, і злоститься зараз зовсім не на Генрі Кервуда, а на цих незрозумілих більшовиків, які зуміли перетасувати карти не тільки генералові Старку, а й куди більш досвідченим політикам.

— Коли мені треба починати виконання завдання, — запитав Кервуд, — негайно чи тоді, коли більшовики підійдуть ближче до Берліна?

— А ви переконані, що вони там будуть?

Голос Старка прозвучав так незвичайно, може навіть налякано, що Кервуд здивувався.

— Так, переконаний.

— Дивне переконання. В усякому разі не дуже патріотичне. Невже ви так увірували в силу більшовиків?

— Так, це велика сила, і недооцінювати її нам не можна, — розважно відповів інженер. — І не намагайтеся якось заперечити мені, містер Старк, ви самі прекрасно знаєте, як нам важко буде з ними боротися. Отоді ми, мабуть, не раз пожалкуємо, що з нами немає німців. Пробачте, я відхилився вбік від теми нашої розмови. Я сподіваюся виконати ваше завдання й приступлю до нього негайно. Мені можна бути вільним?

Вони попрощалися. Кервуд пішов, а генерал Старк ще довго ходив і ходив по своєму кабінету, намагаючись відновити втрачену рівновагу. Він і сам довго не міг зрозуміти, що саме принесло йому такий неспокій.

Довго згадував усю розмову з Кервудом і нарешті пригадав, так, це саме ті слова «ви самі прекрасно знаєте, яка це сила».

Так, саме це і створило такий поганий настрій. І найгірше те, що цей клятий Кервуд сказав незаперечну правду.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ

Цей бій прогримів швидко, як весняна гроза. Танки обійшли Київ і рушили далі на захід. Німці тікали, залишаючи величезні трофеї, боячись опинитися в оточенні. Могутнім потоком ринули через місто частини Червоної Армії.