Читать «Будинок з привидами» онлайн - страница 136

_{Не дізналися б ми, напевне, і про високий моральний подвиг скромної дівчини Іванни Ставничої, яка відверто кинула в обличчя церковним фанатикам суворе звинувачення у дворушництві і підступній зраді, якби не слідопитський пошук Володимира Бєляєва. У післявоєнному Львові письменникові вдалося знайти сліди убивць Іванни, і у своїй повісті «Хто зрадив?», також уміщеній в збірці «Вишневі алеї», він розкрив правду вчиненого злочину. Обплутана густим павутинням єзуїтських провокацій, дочка священика Івана, натура щира і простодушна, опинилася на краю прірви, в жорстоких лабетах так званих «духовних пастирів» — гітлерівських агентів. Руйнувалась її мрія про те, щоб навчатися в університеті, стати науковцем. Осіняючи Іванну хрестом, запеклий антирадянщик митрополит граф Андрій Шептицький лицемірно переконував свою хрещеницю: «Не побивайся за безбожним університетом. Присвяти себе цілком служінню в товаристві імені пресвятої діви нашої Марії… Зроби все можливе, щоб застерегти знайомих тобі юнаків та дівчат від вступу до комсомолу. Квиток у кишені наших молодих галичан — це каїнова печать назавжди, найбільший гріх перед господом богом. Запам'ятай це! Будь-якими засобами треба викорінювати згубні плевели безбожного вчення».}

_{Не послухалась Іванна напучень митрополита, який вчив безвладно скорятися злу, сковував її волю і прагнення до кращого життя. Вона на власні очі бачила, як у роки варварської навали фашистів з благословення церковників-націоналістів бандерівські бандити жорстоко знущалися над невинними людьми, як есесівці, на пряжках поясів яких були виштампувані слова «З нами бог!», прирікали на загибель старих і малих, стріляли у беззахисних впритул, у потилицю. Десятки тисяч мирних жителів тільки у Львові винищили вони за тридцять сім місяців фашистської окупації.}

_{Побачивши зраду людей, у яких вона раніше вірила, Іванна поспішає на допомогу борцям за свободу, рятує з табору смерті військовополонених, зближується з радянськими підпільниками.}

_{Єзуїти, підступно виманивши Іванну з підпілля, присудили її до смертної кари. І коли есесівець накинув дівчині на шию зашморг/вона рішуче зірвала з себе натільний хрест і шпурнула його геть, звільнившись раз і назавжди від релігійних пут.}

_{Володимир Бєляєв створив великий цикл памфлетів «Слуги фашизму і реакції», на конкретних прикладах переконливо показавши антинародну суть буржуазних українських націоналістів та уніатських церковників, які благословляли їх. Нині вони влаштували собі кубло у західних країнах, де їм платять за зрадництво, за будь-яку антирадянську акцію, будь-який виступ проти комунізму. Памфлет «Загадка Вулецьких горбів», спрямований проти націоналістичних терористів та запроданців, що подвизалися на шпигунській службі у гітлерівців, розриває історію зникнення великої групи львівської інтелігенції у перший рік фашистської окупації.}

_{Вивченням цієї трагедії Володимир Бєляєв почав займатися дуже давно, ще наприкінці війни, коли працював у Надзвичайній комісії по розслідуванню німецько-фашистських звірств на Львівщині. Саме тоді й пізнав він у всій глибині практику нечуваного терору націоналістів-головорізів, підбурюваних на нові грабежі і вбивства двома фюрерами — українським поповичем Степаном Бандерою і гітлерівським розвідником Теодором Оберлендером. Уже тоді були знайдені документи, які доводили, що гітлерівці здійснили своє злодіяння над львівськими вченими з благословення уніатського митрополита Андрія Шептицького за «чорними списками», заздалегідь складеними для вбивць організацією українських націоналістів.}