Читать «Будинок з привидами» онлайн - страница 127

— Факт!

— А туди… усіх приймуть?

— Ні, чого всіх, — найбільш витриманих.

— А мене… як ти думаєш… приймуть?

— Подивимося, Петре… Треба зважити, обміркувати, подумати! — сказав я важно, так, неначе вже був комсомольцем.

— А ти знаєш, Василю, мене батько давно комсомолістом називає. От прикро буде, як не приймуть. — І Петько Маремуха сумно зітхнув.

Удалині почувся стукіт Кувалди.

Це в майстерні Захаржевського, освітленій багровим від блиском ковальського горна, кував розпечений кусок заліз, Котька Григоренко. Він трудився в курній майстерні приватника, все ще старався там нагнати собі робочий стаж. Він по втрачав надії перехитрити нас. Видно було, він проклинає у душі всю цю роботу, йому хотілося теж у місто, на гуляння, але Захаржевський був католик і не визнавав православних свят. От і вистукував там молотком Котька, коли ми проходили повз нього з другого боку вулиці.

Маремуха скоса позирав у глибину майстерні, а я глянув один раз і пішов, високо піднявши голову, повз Котьку, забруднений, стомлений, з прогорілою штаниною, опустивши руки, на долонях яких були давно натерті тверді мозолі.

За рогом, за афішною будкою, починалася широка Житомирська вулиця. Десь на самому її кінці, за зеленню садів, уже на самій околиці міста, білів високий будинок радпартшколи. Петько повернув на Заріччя, а я пішов далі, до цього будинку.

_{ГЕРОЇ ПРИХОДЯТЬ З ЖИТТЯ}

_{Незвичайна і щаслива доля випала трилогії «Стара фортеця» — головній книзі Володимира Бєляєва. З першою її частиною читач ознайомився ще 1937 року. А над другою і третьою частинами трилогії письменник працював майже шістнадцять років. Повністю вона побачила світ у 1951 році і тоді ж була відзначена Державною премією СРСР. З того часу книжку неодноразово видавали й перевидавали у нашій країні і за рубежем.}

_{Пристрасно і правдиво розповідає вона нашим сучасника про «перші сходи революції» — про долю звичайних юнаків та дівчат, які жили в незвичайні часи революційних перетворень Нинішній молодий читач, якому адресована «Стара фортеця», не тільки черпає з неї історичні відомості про перші перемоги Радянської влади, а й учиться на прикладі героїв твору жити й боротися, самовіддано служити рідному народові. Пересягнувши рубежі нашої Батьківщини, книжка продовжує благородну боротьбу за мир і справедливість на землі.}

_{Не випадково в роки вторгнення американських агресорів у В'єтнам у Ханої «Стару фортецю» видали в'єтнамською мовою. Книжку Бєляєва вручали молодим воїнам разом з бойовою гвинтівкою. Одну з них, пробиту осколком ворожого снаряда і обпалену полум'ям вибуху, я знайшов на згарищі зруйнованого в'єтнамського міста, щойно визволеного від загарбників Як стійкий солдат книжка боролася в бойових лавах в'єтнамських патріотів, допомагаючи їм у визвольній війні.}

_{Розповідь про зранену книжку, знайдену на полі бою, схвилювала Бєляєва.}

_{«Немає для письменника вищої честі, — сказав він, — ніж бачити, як його книжка бореться й перемагає, допомагаючи народові у доброму ділі. Це щастя для митця. В трилогії я відродив те, що бачив і пережив замолоду, що неможливо забути. Всім життям і творчістю своєю прагну бути корисним народові, рідній партії, в лавах якої перебуваю ось уже півстоліття».}