Читать «Таємниця підводного човна» онлайн - страница 7

— Чому це я роззява! — обурився Богдан. — Я його ледь не зловив!

— Ой, досить уже! — Данило тупнув босою ногою по бетонному пірсу. — Давайте думати краще! А найліпше — гайда в міліцію!

— І що міліція зробить, розумнику? — парирував Богдан. — Прибіжимо, скажемо — гвалт, рятуйте, поганий дядя на катері страуса в нас украв! Як ти собі уявляєш? Що, по-твоєму, в міліції подумають?

Хоч як драматично склалися події, морський бриз таки трохи остудив Данилів запал. Крути не крути — Майстренко багато в чому правий. Адже перше, до чого додумався домашній хлопчик Данько, шукати допомогу в закону. Тоді як Богдан, хлопчисько вуличний, навіть з невеличким досвідом спілкування з міськими злодійчуками, мислив у таких випадках не головою, а серцем: не буде від міліціянтів реальної допомоги.

Справді, вислухають їх у міліції. Але перше ж питання буде: звідки взявся страус? Далі — невже вони, потерпілі, думають, що викрадач страусів ось так прямо крутитиметься на виду? Навіть стягнувши гаманця, ховаються. А тут цілий птах — його ж треба десь прилаштувати. Потім: страусів викрадають не випадково. Тобто нічого не крадуть випадково, проте коли злодій націлився на живе створіння, тварину, птаха чи плазуна, напевне знає, кому й куди його потім прилаштувати. Точніше — продати за великі гроші. В міліції, скоріше за все, скажуть, що Футбика за той час, поки вони прийшли зі скаргою, вже вивезли подалі від селища Тим паче, що у викрадача швидкісний військовий катер, а це означає, що викрадачі — люди серйозні, організовані, а отже — невловимі.

Та головне не возитимуться з ними в міліції! З принципу не возитимуться! Бо як це: справа про викрадення страуса в трьох школярів невідомим у капітанському кашкеті на патрульному катері?.. Всі ж обрегочуться кругом, пальцями тицятимуть. Нізащо в світі міліціонери такого не допустять.

Отже, безнадійна справа. Зовсім безвихідь. Просто біда.

Але поки Данило так міркував, усе, мов за помахом чарівної палички, сталося раптом само собою.

Точніше, не само собою, але без чарівника не обійшлося. Хоч ніхто з трійці ніколи в чари не вірив, те, що враз почало відбуватися перед їхніми очима, інакшим словом просто не назвеш.

Бо спершу далеко на обрії знову з’явився підступний катер. Данило навіть побачив, як маячить Футбикова голова над бортом його тимчасової тюрми. А потім катер якось дивно смикнувся, мовби штовхнув його хтось. Або щось невидиме для людського ока.

Розвернуло катер поштовхом. Поточився довгоногий птах. Зараз упаде в воду.

— Ой! — вигукнув Данило, голос зірвався на тонке.

Скочила на ноги Галка, теж уп’яла погляд у катер. Нічого не бачив зі свого місця Богдан, тож помчав на пірс. Та поки біг — усе найцікавіше сталося.

Страус утримав рівновагу. Ступив через борт катера. І лишився стояти на поверхні води.

А тоді одразу почав швидко наближатися до берега, подалі від ворогів. Тупцяв на місці, перебирав ногами, крутив головою — але під воду не йшов, тримався. Стримів уперед, неначе торпеда.

Забракло Данилові слів. Мовчки витяг перед собою руку, показуючи пальцем на це неймовірне видовище. Хіба що кумедно замукав. Галка теж не знайшла, що сказати, — застрибала, заплескала в долоні, закричала з радості. Богдан же стояв мовчки. Він узагалі не розумів, що відбувається і як на це треба реагувати/