Читать «Повний місяць» онлайн - страница 186

За людським матеріалом затримки не було. Табори для полонених давали багатий вибір. Головна вимога — високий, навіть богатирський зріст, природні сила й ставність. Охлялих та поранених інтенсивно лікували та відгодовували, повертаючи втрачену форму. А потім кожен потрапляв до Гота — лікаря прозвали так після того, як експерименти почалися.

— Вам людей не жаль було, Нещерет? — сухо перервав його в цьому місці Левченко, уже не маючи жодного бажання називати його, як раніше, Савичем — надто довірливо, по–домашньому. — Ви ж не любите комуністів, а чим від них відрізняєтесь? Дати людям померти, по–моєму, гуманніше.

— А ви хочете померти, Андрію? — тепер із ним говорив уже зовсім не той дещо дивакуватий немолодий лікар, навіть схожість із актором Черкасовим кудись зникла, просто він нарешті перестав грати роль. — Нове життя, життя в новій формі, більш удосконаленій, як на мене, завжди краще, ніж нагла смерть. Вовче, ви, здається, сиділи в таборі. Я вирахував це, коли ви приходили до мене, бо за останній рік бачив в'язнів мало не щодня, впізнаю вашого брата за стандартним набором симптомів. Були ж, скажіть?

— Що з того? — підозріло запитав Ігор.

— Визнайте — за колючим дротом, позбавлена волі, сидячі в голоді, бруді та власному лайні, людна все одно обере зайвий день життя, аніж негайну смерть. Так чи ні?

— Я б не ліг до вас під ніж. Дайте мені хоч десять життів.

— Це ви зараз так говорите. Насправді вам нічого не пропонували. Та ви б мені й не підійшли. Воїном–вовком вас не створила природа. Ось Теплий, як я вже говорив, згодився б. Так повертаючись до наших баранів: не розігруйте мораліста, Андрію. Захищати комуністичну мораль вам не личить.

— Експерименти вашого Іванова — злочин. Тільки там хоч люди викликалися самі. Ви пішли далі — нищили полонених.

— Без їх дозволу, хочете сказати? Договорюйте, Андрію, договорюйте! Й повірте мені — з десятка полонених, котрим я пояснив би, що вимагається, дев'ятеро погодилися б напевне. Людський матеріал, нічого не поробиш. Завжди є відсоток тих, кому найкраще — пожертвувати собою заради науки.

— Люди потрапили в полон, бо воювали. Жертвували собою заради перемоги над ворогом.

— Значить, однаково готові приносити себе в жертву! — зробив Нещерет категоричний висновок. — І дайте, нарешті, закінчити!

Методика передбачала пересадку чоловікові залоз вовка. Виявилося, в розпорядження Гота складно надати вовчу зграю. Для першого етапу, як казав сам Нещерет, для старту, хижаків брали в берлінському зоопарку та спеціально відловлювали в лісах. Вирішити проблему можна було з часом, вирощуючи у спеціальних клітках вовченят. Але завдання Нещеретові та підібраній для нього групі поставили не для того, аби довго чекати.

Перші результати мусив дати швидко. Німецькі куратори слухати не бажали його пояснень, що залози повинні прижитися, а процес трансформації — початися поступово. До того ж двоє перших піддослідних померли, бо чужорідні залози не хотіли приживатися отак відразу й починалося запалення. Після того Нещерета привезли до Рівного, де чекав знайомий уже офіцер СС. І він мусив чітко відповісти на одне запитання: експеримент має реальні перспективи — чи в тяжкий воєнний час професор–дивак дурить фюрера, граючись у беззмістовні псевдонаукові дослідження.