Читать «Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці» онлайн - страница 138

І так чинив усе.

Раз і те прийшло йому на гадку, що няньо йому казав, аби в кожнім селі хижу мав. Пішов з села на село і всюди собі хижу робить. А щоб нянів наказ не похибити, все нові чоботи собі купував і лиш у нових чоботах ходив. Накінець так виґаздував, що все няньове добро розґаздував; все, що було, пішло.

Ось, як уже не було нічого і прийшлося йому круто, купив собі мотуз і каже:

— Гей, няньо прощений, гаразд мене нарадив, що я так доґаздувався, що тепер нічого не маю. Однак учиняв всячину так, як він казав. Учиню і це ще: піду і на той чіп, на котрий мені казав, завішуся. Бо учинив я другі няньові поради, учиню і це.

Так і учинив. Узяв мотуз, прив’язав на той чіп, що няньо вказав, поклав на шию і пробує, як ото завіситися.

Раз, як мотуз торгнув, чіп витягся, а із геренди червоні (дукати) так, як полова, стали сипатися. Він скоро розсилив мотуз, ізібрав червоні у міх, і лиш тоді йому мозок прозрів. Лиш тоді він зачав усе у нових чоботах ходити, в кожнім селі собі хижу чинити і лиш тоді дотолкував собі, що няньо (прощений би був!) гаразд йому казав на смертній постелі, аби те чинив, що люди чинять, аби так ґаздував, як і другі люди. В чоботах нових аби так ходив, щоб все нові були, тобто аби їх честував. На кожнім селі аби у нього хижа була, тобто аби чесний був, щоб люди всюди, куди піде, хоть у яке село, його любовно приймали.

Ну і те няньо знав, що син трохи неповного розуму, дурнякуватий, і у біді буде майже настільки, що мусить завіситися. І наперед йому червоних у геренду напрятав. Однак син по тому, як добув червоні і як уже його біда наїлася, так гаразд ґаздував, як няньо. І лиш тому, що так чинив, як йому наказав няньо на смертній постелі. Відтоді хто на смертній постелі, тобто перед смертю, що просить або напоминає, звикли додержувати й виповняти.

Словничок рідковживаних слів

Айбо — але.

Айно — так.

Ачей — може.

Ая — авжеж, звичайно.

Балагура — візник з возом для перевезення вантажів і людей на далекі відстані.

Біскуп — католицький духовний сан.

Букатка — шматок.

Вадаска — полювання.

Вандрувати — мандрувати.

Ватажел — дружка молодого на весіллі.

Вельон — фата.

Верета, верітка — рядно, ряднина.

Вибачкуватися — вилізти, виїхати.

Визіскати — відшукати.

Вирихтувати — тут: обманути.

Вівкати — вигукувати звук «і».

Віткуватися — харчуватися.

Волока — мотузок, яким зав’язують постоли та обв’язують онучі на ногах.

Гейби — ніби, немов.

Гешефт — торг, прибуток.

Гойне — щедре, багате.

Гостинець — шлях.

Гостра — тут: пильна.

Готар — межа між полями.

Граб’я, грабіна — граф, графиня.

Гулити — вабити, заманювати.

Двораки — слуги.

Деца — 100 грамів рідини.

Джавр, джавратий — погань, поганий.

Долі — вниз.

Дучка — отвір, дірка.

Жовняр — солдат.

Жуковина — перстень.

Заантеблюватися — доповісти.

Зашамотіло — зашепотіло.

Звідати — питати, взнавати.

Зіновать — рокитник.

Калавур — караул.

Кантар — вуздечка.

Кедь — коли, якщо.

Кимака — обрубок дерева.

Клебан — капелюх.

Когут — півень.

Команиця — конюшина.

Коновки — дерев’яні відра.

Корець — стара міра сипких тіл, дорівнює 100 кг.