Читать «Чортів млин: Казки про чортів» онлайн - страница 136

У хаті шум і гармидер.

— Як це так вийшло? — питає Маруся чоловіка.

Не встиг він відповісти Марусі, як хтось голосно постукав у двері. Заходить Іванко-чортик і каже:

— Вуйку, два роки закінчились. Я вже забираюся від вас.

— Чекай, Іванку, буду платити тобі.

— Вуйку, я ж вам казав, що служу за те, що на плечі візьму.

— Що ж ти хочеш узяти? — спитав Василь і подумав: «Він же все моє хазяйство може на плечі взяти».

— А в мене вже є що брати! — крикнув Іванко. Та до воза, вхопив мішок із бабою на плечі, поніс його до річки і кинув з високого мосту у воду.

— Оце тобі, бабо! Більше не будеш дітей розлучати!

Оця баба й була тим чортовим ребром, яке треба було вирвати Василевій жінці. А Василь із жінкою жили собі далі.

Як чорт хотів музикою стати

Один музика вертався з весілля, де грав аж два дні. Там йому було добре: їсти-пити давали, скільки хотів, та ще й заплатили, скільки сказав. Біда тільки, що став дуже стомлений. Ледве ноги пересував і, йдучи, дрімав. Скрипку тримав під пахвою, стискав її ліктем. Йому навіть почало щось снитися, та раптом хтось ударив долонею по плечу. Музика розплющив очі і побачив перед собою чорта.

— Як називаєшся? — питає його чорт.

— Сам.

— Звідки йдеш?

— З весілля.

— Заробив щось?

— Трохи, але зате наївся-напився.

— Я теж люблю смачно попоїсти. І випити не зашкодило б. Але не вмію грати на скрипці. Добре, що тебе здибав. Мусиш мене навчити, бо не пущу додому.

Музика сказав:

— Покажи руки!

Чорт простягнув дві руки, широкі, як лопати, і розчепірив пальці.

— Не буде з тебе музики…

— Чому не буде? — засмутився чорт.

— У тебе пальці криві, як коріння старої верби.

— А що робити?

— Треба виправляти.

— То виправляй, бо не пущу додому.

— Дивись, який ти є!.. Виходить, дуже хочеш навчитися грати. Я таких люблю. Ходи зі мною, — відповів музика, бо знав, що чорт не дасть йому життя.

Зайшли вони в гущавину лісу, де якісь люди рубали дерева.

Музика сказав:

— Ти, чорте, вкради сокиру, а я тебе зачекаю отут під кущем.

— Зараз найгостріша сокира буде твоєю! — і чорт зник у корчах. Через якусь мить приніс три сокири, кинув перед музикою й промовив:

— Вибирай, яку хочеш.

Музика взяв сокиру, підійшов до зрубаного дуба, зробив велику розколину й забив клин.

— Пхай пальці в розколину! — сказав чортові.

Чорт покірно запхав туди пальці, а музика вибив клин. Дерево так стиснуло пальці, що чорт заверещав не своїм голосом.

— Потерпи так цілий день. Увечері прийду і вчитиму тебе грати… — Музика взяв скрипку під пахву і подався далі своєю дорогою.

Чорт терпів-терпів, а потім став виривати пальці. Нарешті підняв стовбур і вдарив ним об землю. Але з болю так заверещав, що почули у самому пеклі. Позбігалися чорти.

— Хто тобі запхав туди пальці?

— Та, бач, Сам запхав.

Чорти засміялися з дурня.

— Ну, коли ти сам запхав, то сам і витягай…

І розійшлися хто куди.

Примітки

1

Ізвор — яр.

2

Готар — межа.

3

Цуравий — обідраний.

4

Гудаки — музики.

5

Баламута — скрута.

6

Повітруля — русалка.