Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 16

Там нікого не було. Вони знову замкнули чорний хід, старанно оглянули кухню, буфетну й посудомийню і нарешті спустились у підвал. У цілому будинку не було ні душі.

Денне світло застало священика з дружиною в чудернацькому вбранні: вони так і сиділи на нижньому поверсі свого будинку при непотрібному вже світлі догораючої свічки і дивувалися, що ж це могло бути.

Розділ VI

Божевільні меблі

В понеділок зранку по Трійці, на Духів день, коли Міллі ще спала, містер і місіс Гол прокинулись і, одягнувшись, безшумно спустились у пивницю. Там у них були деякі особисті справи, що стосувалися міцності пива. Тільки опинившись у пивниці, місіс Гол згадала, що забула взяти пляшку сассапарелі з сусідньої кімнати. Оскільки вона була експертом і головним знавцем пивної справи, то нагору по пляшку піднявся Гол.

На сходовому майданчику він здивовано побачив, що двері до кімнати незнайомця прочинені. Гол зайшов у свою кімнату і взяв потрібну пляшку.

Але, повертаючись із пляшкою в руках, помітив, що засуви на парадних дверях відсунені, а двері просто на замку. Осяяний раптовою ідеєю, він одразу зв’язав це з кімнатою незнайомця нагорі та з припущеннями містера Тедді Генфрі. Він чітко пам’ятав, як напередодні ввечері місіс Гол засунула всі засуви, оскільки він сам тримав свічку. Згадавши це, він здивовано повернувся і з пляшкою в руках знову пішов нагору. Зупинившись перед кімнатою незнайомця, він постукав у двері. Відповіді не було. Він постукав іще раз; потім широко розчахнув двері й увійшов.

Усе було, як він і очікував. І ліжко, і кімната виявилися порожніми. Навіть не дуже кмітливому Голу здалось дуже дивним те, що у спальні на стільці й на бильцях ліжка розкиданий одяг і бинти: на той час це був єдиний одяг гостя, який бачив містер Гол. Великий капелюх з опущеними крисами безтурботно висів на стійці ліжка.

Роздивляючись кімнату, Гол почув голос дружини, що долинав із глибин пивниці — квапливе нанизування складів на високих нотах і запитальна інтонація в кінці кожного слова, котрими мешканець західного Суссексу звик виказувати надзвичайне нетерпіння.

— Джордже! То як, ти знайшов?

Почувши ці слова, Гол обернувся і поспішив до неї.

— Дженні, — мовив він, спускаючись у пивницю, — те, що каже Генфрі, правда. Його нема в кімнаті. А парадні двері не на засувах.

Спершу місіс Гол не зрозуміла, а згодом, збагнувши все як слід, твердо вирішила побачити порожню кімнату на власні очі. Гол, досі з пляшкою в руках, пішов першим.

— Його в кімнаті нема, — сказав він, — а одяг його там. І що він робить без одягу? Дуже дивно, як на мене.

Як з’ясувалося пізніше, коли вони піднялися сходами з пивниці, їм почулося, що парадні двері відчинились і зачинились; проте, побачивши, що двері зачинені й ніде нікого немає, ніхто нічого не сказав. Місіс Гол випередила в коридорі свого чоловіка і перша побігла сходами нагору. Долинуло, як хтось чхнув на сходах. Гол, котрий ішов за шість кроків позаду, подумав, що це вона чхнула. А вона, йдучи попереду, була впевнена, що чхнув Гол. Увійшовши в кімнату, вона почала її роздивлятися.