Читать «Емілі виростає» онлайн - страница 158

Тієї весни Емілі добре таланило. Надрукували багато її творів, отримала не один чек — вона ставала справжньою літераторкою. Родина дедалі поважніше ставилася до її письменницької «манії»: чеки були аргументом неспростовним.

— Емілі від Нового року заробила своїм пером п’ятдесят доларів, — мовила тітка Рут до пані Друрі. — Починаю вірити, що ця дитина з легкістю забезпечить собі самостійне становище.

З легкістю! Емілі почула це випадково й, почувши, зітхнула з печальною усмішкою. Що вони знають про сумніви й розчарування людини, яка важко спинається на верхогір’я? Що знає тітка Рут про безнадію, про відчай безсонних ночей, під час яких поет не може знайти єдино потрібних слів? Що вона знає про те розчарування рукописом, який вочевидь не відповідає твоїм прагненням, твоїй первісній поетичній візії? А ті ненависні повернення творів — виплеканих, вистражданих, твоїх? Ті години пригнічення й нових поривань до творчості!

Тітка Рут і гадки не мала про те все, однак тепер обурювалася, коли Емілі повертали рукописи.

— Яка зухвалість! — сичала вона. — Не смій посилати отому видавцеві ні слова! Пам’ятай: ти належиш до роду Мурреїв!

— Боюсь, він про це не здогадується, — серйозно відповідала Емілі.

— Чого ж ти йому не скажеш? — питала тітка Рут.

У травні в містечку сталася сенсація: з Нью-Йорка приїхала Жанета Роял, привізши з собою гучне ім’я, розкішні сукні та улюбленого песика. Жанета народилася й виховувалася в Шрусбері, однак не навідувалася до рідного міста, відколи виїхала до Нью-Йорка, — тобто цілих двадцять років. Від природи здібна й вельми амбітна, вона домоглася успіху: видавала великий і дуже популярний часопис для жінок. Емілі зачаїла подих, почувши новину про прибуття панни Роял. О, якби випала нагода з нею зустрітися, поставити їй декілька запитань! Коли пан Тауерс доручив їй піти до панни Роял з проханням дати інтерв’ю для «Часу», Емілі аж затремтіла від жаху і радості воднораз. Привід — є! Та чи знайде в собі відвагу для такої розмови? Чи не подумає панна Роял, ніби це з її боку нечувана зухвалість? Як же вона ставитиме панні Роял запитання щодо її кар’єри та життя у Сполучених Штатах? Ніколи не здобудеться на таку сміливість!

«Ми обидві молимося перед тим самим олтарем, але вона є верховною жрицею, а я лиш смиренною прислужницею», — міркувала Емілі.