Читать «Мінімакс — кишеньковий дракон, або День без батьків» онлайн - страница 129
Анатолій Георгійович Костецький
— Дивися! — вигукнув Олег, усе зрозумівши. — Зірка щось пише!
Затамувавши подих, брат і сестра широко розкритими очима уважно стежили за рухами зірки.
Ось з’явилася літера «Я»…
За нею — літери «ПО»…
А тоді, вже швидше, — «ВЕРНУСЬ»…
Олег та Лізка скрикнули від радості і щосили замахали руками.
А зірка спалахнула ще яскравіше, наче побачила їх, і широкими — на півнеба! — рухами виписала останнє слово:
МІНІМАКС!
А тоді зникла у таємничих глибинах космосу…
Кольорові вкладинки