Читать «Гумор та сатира. Збірка» онлайн - страница 70

Нет, вы знаете, как представлю тот Фурункул, больше писать не могу, сильно тошнит.

Но только вот думаю я: неужели мы и в самом деле такие тупые и убогие, что нам без разницы, как ведут себя на земле нашей всякие казачки европейские засланные? Ведь за нами тысяча лет истории. А там и вера есть, и доблесть, и мудрость. Чего же мы ищем на шоу «дебилизирующих»? Зачем, как дикари, меняем свои сокровища на стекляшки фальшивые? Или нам тоже здесь не жить?

В общем, решил я сменить стиль и всё-таки закончить в духе лесных иносказаний. Хотя у одного автора было нечто похожее, но разбираться теперь не время — того и гляди захлебнёмся в ценностях демократических как в…

Ладно, вот он мой финал:

И не стыдно вам?

Не обидно вам?

Вы, зубастые (видимо, в прошлом),

Вы, клыкастые (неужели только, чтобы сало жевать?)

А малявочке поклонилися!

А козявочке покорилися…

Зрадник року

Не знаю, як ви, а я втомився спостерігати гру під назвою “Хто більше зрадив цінності Майдану?” Причому в цій грі, як правило, кожен гравець точно знає, що зрадив не він, а хтось інший.

І вже зовсім сумно бачити, коли багато діячів, з палаючими гнівом очима, обирають одного-єдиного, таке собі “слабое звено”, і запевняють, що це саме він сплюндрував усі наші цінності-дорогоцінності, і якби не він, “противный“,ми б усі жили як у Буша за пазухою.

До речі, у візерунках красномовства не завжди можна збагнути, які насправді цінності нас закликають захищати. Може, власні цінності закликаючих? Ну, там будинки, акції, коштовності.

Втім, я не про це. Не люблю, коли гуртом накидаються на одного. Самі на - трибуну, а він, бідолашний, під трибуною мерзне. І хто б це не був, голова РНБО чи якась інша голова. Як подумав я - що той одненький відчуває, коли на нього з усіх боків та єдиним залпом з усіх телеканалів…От і написався цей вірш.

Захист Порошенка

Руки геть від Порошенка!

Так, він – олігарх,

Та «Рошен», його цукерки,

Мають гарний смак.

Може, брав колись, можливо,

Не своє добро.

Тільки я за справедливість,

Чом один Петро?

Чом на нього всі в атаку?

Вішають собак,

Наче він не просто бяка,

А ще й бяка з бяк!

Ми, мовляв, кохали Неньку,

Піпл волав: «Єс! Єс!»

Та з’явився Порошенко,

І закляк прогрес.

Друзі любі та хороші!

Вже таке було:

Всі гуртом ділили гроші,

А сидить Павло.

Петя теж козак здоровий,

Та бюджет за рік

Зруйнувати вам, панове,

Він би сам не зміг.

Годі плакать:”Серцем чисті,

Ми були б зе бест!”

Бо слабкому танцюристу

Заважа оркестр.

З Порошенка отпущенья

Не робіть козла,

Бо земля родюча ще нам

Тих козлів дала.

Піскуніана

Що визначає масштаб будь-якого героя? Безумовно, сила та велич його супротивника. Генеральний прокурор Піскун (рука не піднімається назвати його колишнім), як лицар Ланцелот, вийшов на бій з багаторуким драконом, що зветься державний апарат України.

Звісно, мені захотілося оспівати цю людину, ввести його образ у мистецтво. Перед очами замерехтіла збірка ліричних сонетів «Мій Піскун», потім лібретто класичного балету «Піскунчик». Та коли уявив Шевченківський суд у білих колготках, від ідеї балету довелося відмовитись.