Читать «Пор"ядна львівська пані» онлайн - страница 39

Що стосується Одіссея, то він перебував у принципово інакшому стані. Він тягнув її за собою за руку.

— Слухай, може, не треба? — засумнівалася Пенелопа. — Здається, на мене той малий напустив якісь чари.

— Тра, люба, тра, — пожартував у відповідь Одіссей.

Лазня була невеличка. У куточку стояла плита, в якій палали дрова, смачно пахнучи ялицею. На плиті — величезна балія з гарячою водою, від якої ішов гарячий дух. З іншого боку, попід стінкою — дерев'яна лавка. На ній у кутку — ще одна балія, тільки вже з крижаною водою. На стільчику пообіч — велика миска для змішування води і кухлик. У лазні було маленьке запотіле віконечко.

Пенелопі нічого не хотілося. Якби не її синє тіло, вона б взагалі відмовилася від цієї затії.

Одіссей роздягнув її і посадив на лавці в куток. Вона заплющила очі й задрімала. Крізь дрімоту відчула, як Одіссей намилює її голову шампунем. Було приємно, але очі розплющувати не хотілося. Він ніжно масував їй голову, і по тілу поширювалася приємна знемога. Потім став намилювати їй тіло. Тер її якоюсь не дуже жорсткою, проте й не дуже м'якою губкою, час від часу доторкаючись до тіла своїм збудженим грішним місцем. Пенелопі було приємно і водночас вона не мала сили на щось більше.

Одіссей відтер передню частину її тіла, і поставивши на ноги, повернув до себе задом. Тепер він ретельно тер спину. «Відтирає сліди свого злочину», — подумки усміхнулася Пенелопа, проте очей не розплющила.

Вимивши спину, він приступив до попи. Було приємно і лоскотно, особливо, коли залазив мильними пальцями між половинки. А він, немов зрозумівши це, почав інтенсивніше намилювати це місце. Зненацька вона відчула дотик його грішного тіла до своєї попи. Вона всміхнулася. Він немовби шукав входу. Їй було приємно. І тут Одіссей зробив щось несподіване: він пальцями проник туди... словом, не туди... Поки вона думала, що б це могло значити, туди, тобто зовсім не туди, потрапило його грішне тіло.

Пенелопа нарешті прокинулася. Вона витріщила очі, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Тим часом її зад просто розпирало. Пенелопа хотіла закричати, що Одіссей переплутав вхід, однак з його стогону й повільного — мілімітер за міліметром — і водночас наполегливого просування зрозуміла, що він потрапив саме в ті двері, в які й планував.

Пенелопа з острахом прислухалася до відчуттів. Це було щось зовсім нове: по спині вздовж хребта, знизу догори повзло гаряче поколювання широкою смугою. Воно піднімалося вгору і вгору, неначе шкіра відлипала від кісток. Ось нарешті це поколювання досягло шиї і ударило в голову. А за деякий час по всьому тілу пройшлася солодка хвиля. Вона була дуже подібна до хвилі насолоди, проте ідентифікувати її саме як насолоду Пенелопа не наважувалася. Надто це відрізнялося від того, до чого вона звикла під час традиційного сексу.

Одіссей відчував, що може зробити Пенелопі боляче, і тому був дуже обережним, наскільки це було можливо в тій ситуації.