Читать «Пор"ядна львівська пані» онлайн - страница 31
Люба Клименко
Кася й собі пошаруділа у своєму рюкзаку, витягла з нього пляшку справжнього кубинського рому і влила в горня з чаєм божественної заморської рідини.
«Горнятко миру» пішло по колу. Кожен ковток розігрівав їм тіло, запаморочував голову і будив їхню хіть. Жінкам стало жарко. Вони роздяглися до нижньої білизни.
Місьо підскочив, кинувся в сіни. Поки він там шарудів, Пенелопа спитала Касю:
— Зґвалтуємо його?
Кася із знанням справи заперечно похитала головою:
— Ні. Рано ще. Треба потягнути задоволення.
Місьо увійшов у хатину. Він був у штанях.
Дівчата не здивувалися. Його сором'язливість запалила їх ще більше. Місьо стояв на порозі, не знаючи, як поводитись. Ром робив свою підступну справу.
— Не знаєш, що робити? — суворим маминим голосом спитала його Кася.
Той перелякано кивнув головою.
— Марш у кут!
Він слухняно став у кут.
— На коліна! — скомандувала вона.
Він слухняно став на коліна.
Вона підійшла до нього і почала суворо виповідала йому:
— Ти — нездалий хлопчисько! Нечемний! Мама буде сердитися!
Місьо дивився на неї незмигним поглядом. У ньому не було страху. Він просто прийняв правила гри. «У цьому простому сільському хлопцеві більше сексуальності, аніж у всіх тих міських жевжиках, які корчать із себе палких коханців, — скаже пізніше Кася. — Ця його природна жага і природжене чуття партнера скорили мене».
Кася нахилилася над ним, зняла з себе бюстгалтер і оперлася руками в стіну. Він вмить зорієнтувався, підняв голову, схопив обома руками її груди, звів докупи і впився в них губами.
Пенелопа вляглася на лежак животом і з насолодою спостерігала за тим, що відбувається. Як їй бракувало цієї миті Одіссея!
«Місьо має чутливі руки, — шепотітиме вночі на вухо Пенелопі Кася. — Це руки, які відчувають груди, дійки, вим'я самиць. Ці руки не раз доїли овець, кіз і корів. Вони не зроблять жіночим грудям боляче. Він так масував мої груди, так їх пестив, що я відразу ж забула про всіх чоловіків на світі... Разом з твоїм Одіссеєм...»
Кася уперше визнала, що віддала Одіссея Пенелопі. Тій від цього було радісно. Вона з вдячністю поцілувала подругу.
Коли Кася удосталь насолодилася «покаранням нечемного хлопчика», оголосила:
— Ну гаразд, мама тобі пробачає! Іди відпочинь!
Він хотів був звестися на ноги, але вона не дозволила йому:
— Ні! Повзи!
І він слухняно поповз на колінах до лежанок. Підлізши, він зупинився. Кася легенько плеснула його по сідницях і він, немов песик, скочив на ліжко. І так, на колінах, і завмер.
— Зараз мама подивиться, що тут ховає у споднях нечемний хлопчисько!
«Сувора мамуся» стала за ним, притиснувши його сідниці собі до живота, обхопила його руками і, нахилившись, почала розстібувати йому штани.
— Ану покажи, де твоє бобо? — шепотіла вона.
Це все відбувалося перед Пенелопиними очима. Вона відчула, як низ її живота просто корчився від болю і бажання.
Кася зняла зі свого «нечемного хлопчиська» штани і кинула на підлогу. Там було зовсім не те, що в Одіссея, проте від цього не менш привабливе. Якщо в Одіссея грішне місце перебувало в оточенні смолянисто-чорної шевелюри, то в білявого Міся воно немовби стирчало саме самісіньке, самотнє і неприкаяне.