Читать «Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського» онлайн - страница 182

Зарубін О. – ПСР

Зільберфарб М. – ОЄСРП

Золотарьов А. – БУНД

Іоселевич М. (заступник Крупнова) – КДП

Ісаєвич Д. (заступник Ковалівського, Діденка, Пугача) – УПСР

Кизима Л. – УСДРП

Кіяниця М. – УПСР

Ковалевський М. – УПСР

Ковальський М. – УСДРП

Кононенко – РСДРП(б)

Корж К. – УПСР

Корсак – ППС

Крупнов С. – КДП

Крижанівський Ф. – трудовик.

Кушнір М. (заступник Холодного) – УПСФ

Куцяк П. – УПСР

Левинський – ППС (лівиця)

Левченко Є.

Левченко Я. – УСДРП

Лисенчук М.

Литваков М. – ОСЄРП

Лібер (Гольдельман) М. – БУНД

Логочев (Логачев) М. – РСДРП (об)

Любинський М. – УПСР

Маєвський І. – УПСР

Мартос Б. – УСДРП

Марцинюк Т. – УПСР

Масюк М. (заступник Демерлія)

Матушевський М. – ПНДЦ

Мацієвич К. – УПСФ

Менчковський П. – Поалей-Ціон.

Мирний.

Неронович Є. – УСДРП

Ніковський А. – УПСФ

Огородній М. – УСДРП

Одинець Г. – УПСР

Панченко.

Пісоцький А. – УСДРП

Плевако П. (заступник Букші, Чалого)

Пожарський П. – УСДРП

Порш М. – УСДРП

Постоловський А. – УПСР

Почентовський – ПНДЦ

Пугач І. – УПСР

Рафес М. – БУНД

Розенштейн М. – сіоніст.

Рудницький В. – ПНДЦ

Рябцов.

Садовський В. – УСДРП

Салтан М. (заступник Букші) – УПСР

Саражієв (Сараджев) С. – ПСР

Севрюк О. (заступник Чалого, Бігуна, Коржа) – УПСР

Сиркін М. – сіоніст.

Скловський І. – ПСР

Смирнов В. – РСДРП (об)

Солтан А. – УПСР

Сорокін – сіоніст.

Стасюк М. – Селянська спілка.

Степаненко.

Сухових К. – ПСР

Таск О. – РСДРП(об)

Темкин А. – БУНД

Терещук М.

Ткаченко М.

Хвиленко 3. – УПСР

Христюк П. – УПСР

Хургин – ОСЄРП

Чайківський.

Чечель М. – УПСР

Чикаленко Л. – УСДРП

Чопківський.

Чопівський-Фещенко І. – УПСФ

Чижевський Д. – РСДРП(об)

Шаповал М. – ПСР

Шац-Анін М. – ОСЄРП

Шелтман – сіоніст.

Шраг М. – УПСР

Юдин М. – ЄНП

Яковлів А. – УПСФ

загалом – 105, зокрема 8 кандидатів.

Джерело: УЦР. – Т. 1. – С 184, 193, 198, 208, 217, 255, 356, 366, 395, 396, 397, 407, 408, 411, 435, 440, 466, 482, 486; див. також: Дорошенко Д. Історія України. – Т. 1. – С 120—121.

Примітка. Слід відзначити, що відомі сьогодні джерела не дозволяють уповні висвітлити питання про участь у засіданнях Малої ради її членів, особливо після 20 жовтня.

Додаток 7

Двадцять п’ять фактів про «українське масонство» (1906—1917 рр.)

Оцінюючи роль та місце російської масонерії в політичних подіях 1917—1920 рр., необхідно взяти до уваги наступне.

Факт перший. Відновлення вільномулярства на російських теренах почалося після видання Миколою ІІ Маніфесту 17 жовтня, який задекларував право російських підданих на вільне проведення зборів та утворення союзів.

Факт другий. Відновлення вільномулярського руху в Росії розпочав М. Ковалевський, масон 18 ст. посвяти союзу Великої Ложі Франції, яка працювала за Стародавнім та Прийнятим Шотландським Статутом.

Факт третій. Право відкриття лож в Росії М. Ковалевському надала Рада Великого Сходу Франції, тобто ложа іншої юрисдикції, ніж та, до якої належав М. Ковалевський. Відмінність між обома юрисдикціями полягала в обрядності (в Раді ВСФ вона була спрощеною) та в пріоритеті соціальних питань (Рада ВСФ) над просвітницькою роботою (союз ВЛФ). «В цьому відношенні, – зауважив А. Серков, – установка Великого Сходу Франції на активну участь в політичному житті країни була, поза сумнівом, близька новому поколінню російськихмасонів». Саме ця установка, додамо від себе, і стала першопричиною, яка в кінцевому рахунку детермінувала крах вільномулярського руху на російських та підросійських (за винятком Царства Польського та Фінляндії) теренах.