Читать «Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського» онлайн - страница 145

– у випадку крайніх обставин погоджуватися на сепаратний мир з Росією,

– «якщо ситуація з продовольством в монархії зробить подальше продовження війни неможливим і поразка стане реальною, розпочати переговори з Україною наумовах поділу Галичини на дві частини»,

– відкласти реалізацію австро-польського сценарію, взявши натомість до уваги план приєднання Румунії.

28 січня. Граф Чернін повертається до Бреста.

30 січня. Відбувається «перше повне засідання» за участі всіх делегацій. «Взаємини між Петербургом і Києвом, – на його думку, – значно погіршились», «большевики взагалі не признають київської делегації самостійною».

Це дозволило австрійському міністрові блискавично розіграти карту противенства між російськими більшовиками та українцями, щоб укласти таким чином мирову угоду бодай з одною стороною. «Підписання миру з однією стороною, – був переконаний він, – справить таке сильне враження на іншу, що, можливо, все ж вийде підписати мир з обома». «Чернін вважав більш вірогідним, – стверджує австрійський дослідник, – підписання миру з Україною та припинення переговорів з Росією. У цій ситуації 31 січня Чернін звернувся до цісаря і отримав від нього нові інструкції, які схвалювали подібний порядок дій за умови, якщо Рада насправді зможе гарантувати мир, якщо поставки продовольства будуть гарантовані і якщо вину за зрив перемовин можна буде перекласти на Троцького».

1 лютого. Граф Чернін «від імені усіх делегацій Четверного блоку заявив, що союзники, як і раніше, визнають делегацію Центральної Ради законним представником українського народу, а тепер ще й офіційно визнають УHP як незалежну, вільну, суверенну державу, яка є спроможною самостійно укладати міжнародні угоди».

Констатація

1 лютого 1918р. і є датою визнання УНР самостійною державою de jure Центральними державами. Правдиве й оце: визнавши того дня делегацію УНР самостійним учасником переговорів, Троцький, голова офіційної делегації більшовицького уряду, тим самим визнав УНР самостійною державою. Це, в свою чергу, означає, що всі наступні дії радянської Росії щодо УНР були агресією та окупацією. Отже, від 1920 р. (і до 1991 р.) політичний режим, установлений більшовиками на території сучасної України, був не чим іншим, як окупаційним режимом.

Що розповідають мемуари графа Черніна? – 2

2 лютого. «Прірва відокремлює оба правительства» (київське та петроградське. – Д. Я.), – занотовує керівник австрійського МЗС, «і не наша вина, коли ми не можемо з ними заключити одного договору».

Згідно з іншим джерелом, 2 лютого граф Чернін та генерал Гофман оголошують українській делегації, що вони готові укласти мир з УНР в обмін на зобов'язання поставити 1 млн т зерна до Австро-Угорщини.