Читать «Чужа» онлайн - страница 46
Володимир «Адольфич» Нестеренко
На околиці містечка озеро, над ним, на кручі — біла будівля монастиря з дзвіницею, він відбивається в озері, в чорній воді. Під’їхавши ближче, можна побачити, що монастир не простий.
Він оточений сірим бетонним парканом, з колючим дротом зверху, вікна у монастирі закриті глухими віконницями захисного кольору, з патьоками іржі від них на білих стінах монастиря, а на дзвіниці встановлені прожектори і гучномовці. Хреста на дзвіниці немає, немає і прапора.
Нутрощі табору, загальна похмурість природи триває — пошарпані стіни, пофарбовані у зелений колір, надлишок решіток з арматури, наглядачі, переважно вусаті червонопикі п’яниці, у захисній уніформі. Незважаючи на уніформу й переважання кольору хакі — думка про армію не приходить у голову, у картинці немає нічого молодого, напористого: похмурі, похмільні, немолоді п’яниці неквапно переходять крізь ґратчасті двері, розмовляють один з одним, без емоцій, невесело. Час зупинився і тут.
Камера мандрує табором, залітає у цех. Верстати стоять у клітках з арматури, одягнуті у смугасті роби в’язні працюють на верстатах.
Кімната побачень, до літнього зека приїхала дружина й донька, зека приводять у кімнату, після чого зачиняють усіх трьох у ній, знадвору. В кутку — оцинкована баддя з дерев’яною кришкою, це параша.
Перевірка. П’ять-шість наглядачів, озброєних кийками, почергово відчиняють двері камер у монастирі, стелі склепінчасті, низькі. В камерах — зеки, переважно — старі, у смугастих фуфайках і шапках, серед старих Шустрий, він схуд і змінився. В очах з’явилось безумство, він їх витріщає, пильно вдивляючись у будь-який новий предмет або людину, от і зараз він так само вдивляється у наглядачів.
НАГЛЯДАЧ
Смирнов!
ДІДУСЬ
Іван Федорович.
НАГЛЯДАЧ
Стаття?
ДІДУСЬ
Сто сорок четверта.
НАГЛЯДАЧ
Строк?
ДІДУСЬ
П’ять років. Кінець строку — п’ятого травня двотисячного року.
НАГЛЯДАЧ
Мещеряк!
ШУСТРИЙ
Євген Вікторович!
НАГЛЯДАЧ
Стаття?
ШУСТРИЙ
Дев’яносто третя, двісті двадцять друга.
НАГЛЯДАЧ
Строк?
ШУСТРИЙ
Вища міра, із заміною на двадцять років особливого. Кінець строку — двадцять третього лютого дві тисячі тринадцятого року.
* * *
Інша камера, населення таке ж — головним чином старі, серед них кілька молодих. Серед зеків — Бабай, брат Чужої.
НАГЛЯДАЧ
Савінков!
БАБАЙ
Артур Сергійович!
НАГЛЯДАЧ
Стаття?
БАБАЙ
Дев’яносто третя, двісті двадцять друга.
НАГЛЯДАЧ
Строк?
БАБАЙ
Вища міра, із заміною на п’ятнадцять років особливого. Кінець строку — другого лютого дві тисячі восьмого року.
* * *
Сопля, що подорослішав і відсидів п’ять років, виходить з літака у кайданках, два агенти у цивільному передають його росіянам. Сопля з цікавістю і приголомшенням роздивляється навколишніх і безглуздо посміхається, чуючи навкруги рідну мову.
МУСОР У ЦИВІЛЬНОМУ
Ну що, земляк, сподобалось у чехів?
СОПЛЯ
Так собі. Хліба не було, то ми масло прямо на ковбасу мастили.
Сопля виходить з великої будівлі з вартовим біля входу. Він одягнений у ті ж речі, що й тоді, в Чехії. З цікавістю роздивляється перехожих. І бачить, що одягнений не гірше, а часом і краще, аніж вони. Іде вулицею, роздивляється рекламу, іномарки, що йдуть суцільною лавою по вулиці, дівчат, вітрини.
