Читать «Гра в паралельне читання» онлайн - страница 6

Дами ніде не було. Володимир схитрував: вийшовши з господарчого відділу, який закінчувався біля останньої в довгому ряду каси, він не рушив до неї розраховуватись, а покотив візок уздовж усіх кас, поглядаючи на покупців, котрі наблизилися до етапу розрахунку. Він пригадав, що список у жінки був невеликим, тому навряд чи вона блукатиме довго. Та й промовила: «Мені абсолютно ніколи…»

«Десь тут, десь тут має бути, – схвильовано сканував він очима невеликі черги біля кожної каси, але знайомого силуету ніде не бачив. – Невже проґавив? Невже пішла?!»

Володимир зітхнув, іще раз озирнувся і став до передостанньої каси. У голові його прокручувався короткий, але такий хвилюючий інцидент, виникали кореляції між окремими деталями, домальовувався образ, моделювався характер незнайомки…

Аналітично-творчу роботу його мозку перервав дзвінкий дівочий голос, який суворо велів комусь під’їхати через п’ять хвилин на парковку супермаркету та допомогти винести і завантажити покупки. Володимир озирнувся. Симпатична дівчина в яскравому різнокольоровому шарфі на чорній куртці та з шапкою кучерявого русявого волосся, тримаючи однією рукою мобільний, другою підтягла до себе візок. За звичкою Володимир оцінив його вміст і посміхнувся скептично-поблажливо.

У цілковитому безладі візок наповнювали пара довгих французьких булок, бляшанка з кільцями ананасу, рахат-лукум, шампунь, фарба для волосся, рідина для зняття лаку, упаковка декоративних свічок, пакет моркви, прозора коробочка з плодами ківі, банка згущеного молока, стаканчики з йогуртами, палка салямі, три пачки апельсинового соку, пляшка «Коли», пакет меленої кави, пляшка пива, кілька пакетів сухого грибного супу швидкого приготування, упаковка сосисок, шматок сиру, зефір у шоколаді, прикритий трьома плитками шоколаду без зефіру. Ліктем дівчина притискала до себе пару жіночих журналів та знову намагалася зателефонувати з мобільного.

– Мужчина, викладайте товар на транспортер! Пакет вам треба? – звернулася до Володимира касирка.

– Так-так, пробачте, задумався, ні, не потрібен пакет, у мене є, – заметушився він.

– Мам! Підходимо. Друга каса, давай швидше! – промовила дівчина в слухавку.

– Картка є? – спитала касирка, швидко завершивши підрахунки.

Володимир простягнув дисконтну картку, склав свої покупки.

Він розрахувався, поставив пакунок у візок і, від’їхавши на кілька метрів убік, став переглядати чек. Раптом якийсь новий рух біля каси змусив його озирнутися. Дівчина вже завалила своїми безглуздими покупками весь транспортер і намагалася їх ущільнити, відгородивши спеціальною паличкою, але при цьому вона зверталася до його Незнайомки, котра раптом виникла поруч:

– Мам, викладай скоріше, Юрка вже під’їхав, зараз нас забере і додому підкине. Рахуйте, будь ласка, окремо, – промовила вона до касирки.