Читать «Гра в паралельне читання» онлайн - страница 11

«Чоловік, плануючи новий роман, не стане згадувати колишню. Проїхали. Нецікаво і ліньки». Тепер я знаю, що ти мене не згадуватимеш. А може, це й на краще.

«От коли він сидить у непрестижній машині – то йому не байдуже, як побачать. А візок у маркеті – ні. То як білизна, скинута в купу перед машинним пранням, – чоловікові до лампочки». Але ж він вбачав у тому спосіб віднайти подібне собі, шукав. Чи ти вважаєш, що чоловік до такого не міг докотитися за визначенням? А непрестижна машина – ооо, так-так! Десь я читала, що чоловіки ідентифікують своє авто зі своїм… (ги-ги-ги). Звісно, чим крутіше, тим… крутіше!!!:)

«Навряд чи можна познайомитися з жінкою, котра робить закупи. Вона в іншому вимірі». Як романтично! Але відкрию секрет: МОЖНА! Жінка (самотня чи невдоволена своїм супутником) підсвідомо готова до дива завжди! Хто знає, а раптом той самий принц послизнеться на мандаринці в овочевих рядах буквально перед її ногами?! Чи, навпаки, врятує її від коробки з каструлями, що фатально летить дамі на голову зі стелажів… А? О! Отож! І білий кінь його там десь ірже на парковці біля супермаркету, й амури вже нагострили стріли… Ех… :)

«Як на мене – помилка Скарабеєва в тому, що не там шукав. Краще б він до касирок придивився, там би мав більше шансів». Та на біса молоденьким касиркам той підтоптаний зануда з «Геркулесом», мінералкою та туалетним папером у візку?! Ха! Оце вже логічно!!! І якщо ти не помітив, то білого коня у нього теж не було, чалапав він додому пішки! :)

«Виходячи з усього сказаного вище, думаю, що автор – жінка, тому що мислить вона псевдо-логічно, не по-чоловічому. Тобто наче й логічно, але на чоловіче око неправдоподібно». Ага! Таки згоден зі мною! Ну і хай «псевдо-логічно»! А як на моє око – дуже навіть органічно і зрозуміло. Я й сама багато з чим по ходу читання погоджувалася чи дивувалася, як то мені раніше таке на думку не спало! Ех… Ми таки з різних планет… :(

«Проте і чоловіки бувають різні, може, донжуани з вашого заводу чи Андрій, котрий шукатиме пригод у відрядженні, витлумачать цей літературний шедевр інакше – запропонуй і їм таку гру». Ні, я ж не соцопитування приїхала тут проводити. То гра для обраних! А з ними в мене інші ігри. О, до речі, час і попрацювати. Бачиш, як завелася – і не думала вступати з тобою в полеміку, аж ось… :)

На цьому прощаюся, обіймаю тебе, притуляюся… Йоу! Починаю збуджуватися.

Ні! Геть емоції! Потискаю руку і йду до роботи!

А тобі аттачу одразу два оповідання. Одне малесеньке, прикольне, а друге я ще й сама не читала. Тож попрацюймо, а потім пірнемо в нього разом!

P. S. Зранку побачила на мобільному пропущений виклик від тебе. Мабуть, я не почула вчора. Передзвонювати не стала. Як водиться… Далі від гріха.