Читать «Темна вода» онлайн - страница 8

Тому Мельник мовчки закурив ще одну сигарету, всім своїм виглядом показуючи: „Я вам не вірю, але уважно слухаю”. А Заруба, витримавши кіношну паузу і цілком правильно зрозумівши поведінку співрозмовника, заговорив далі:

— База наша в Козубах, знаєте таке село? — Мельник кивнув головою. — Там, з одного боку, дуже гарні місця, з іншого — одна з найбільш проблемних ділянок Десни. Вода то піднімається, то стрімко спадає. Причому так само змінюється дно. Тиждень тому, скажімо, на якомусь місці була мілина, а сьогодні вже яма. Коли по річці ще ходили судна, річники подібні місця знали і проходили їх дуже обережно. Але це ще не все: в тому місці річка робить поворот, і від неї відходить невеличкий рукавчик. Там течії майже зовсім немає, купатися, правда, теж не можна. Зате риби — скільки завгодно. Таких місць по Десні вистачає. Їх називають тихими. Саме через близькість тихої річки база користується популярністю і не вмерла остаточно. Рибалки це місце давно облюбували. Ось і суміщають: вдень сплять або купаються, а на ранок чи під вечір вибираються по рибку. Я, до речі, з наступного року планую організувати прокат рибальського обладнання: вудки, спінінги, човни. Наживку продавати...

— Вибачте, але знову повторюся: яка в усьому цьому моя роль?

— Уже зовсім близько, Віталію. Нормально база почала працювати півтора місяці тому, коли я полагодив усі бюрократичні і фінансові справи. А десь через тиждень зник перший рибалка. Приїхав мужик із родиною, сів увечері в човна, переплив річку, перебрався до тихої води — і все. Його тільки через три дні знайшли, далеко вниз течія знесла. Аби труп за сухе дерево по дорозі не зачепився — довго б іще шукали. Куди подівся човен і все, що в ньому було — досі невідомо.