Читать «Темна вода» онлайн - страница 10

Андрій Кокотюха

— А тепер як? — чомусь вирвалося в Мельника.

— Нічого. Попиячив із місяць, полежав у приватній наркологічній клініці, вийшов із запою, почав усе спочатку. І згодом дізнався: покоївка і той хлопець із кухні працювали на замовлення того, кому він готель продав. Він тоді навіть не задумався, як це так швидко покупець намалювався. За незручності, пов’язані з тюрмою, замовник заплатив їм пристойну компенсацію. Адвокат, до речі, так само його людина. Дуже хотілося вигідний бізнес до рук прибрати. Тепер готельчик квітне. Ті ж самі злочинці там працюють, причому — дуже сумлінно.

Мельник роздушив у попільничці недопалок. Все почуте від цього моменту потроху починало його цікавити. Правда ,він досі не розумів, для чого Заруба запросив саме його, але деякі висновки вже народилися  в голові.

— Ви підозрюєте, що хтось хоче так само зашкодити розвитку вашого перспективного бізнесу, через те лякає відпочиваючих, місцевих жителів і навіть вбиває рибалок?

— Десь так воно виглядає.

— Теоретично, з великою натяжкою, я можу це припустити. Тільки всі чотири трупи — не кримінальні. Без ознак насильницької смерті. І жодної кримінальної справи, як ви кажете, не заведено.

— Правильно, — кивнув Заруба. — Але раз я вкладаю грубі гроші в розвиток перспективної, як на мене, справи, я можу витратитися і на організацію безпеки власного бізнесу. Не буду казати, що скільки коштує. Просто в мене є певні зв’язки в високих київських кабінетах, які в купі з фінансовими затратами допомогли мені вирішити деякі питання. А саме — домігся ексгумації всіх чотирьох трупів, отримав дозвіл на розтин та замовив ряд інших експертиз, які проводяться у випадку, коли кримінал явний. Причому все це робили в Києві на висококласному дорогому обладнанні кращі криміналісти.

— Широко у вас усе поставлено.

— А як же! Я хочу знати, з чим я маю справу і чого мені боятися в найближчому майбутньому. До речі, жодному з чотирьох розтин не робили на прохання рідних. До того ж поховані всі відносно недавно. Тому вміст шлунку кожного можна було досить дбайливо дослідити.

— Що ви хотіли дізнатися?

— Кожен із них наковтався води. Мені цікаво, де саме це з ними сталося. Власне, я мусив визначити з максимальною точністю, де саме на берегах Десни знаходиться оте саме прокляте місце, на якому рибалок чекає неминуча смерть.

— Ви так красиво говорите, прямо як у кіно чи книжках.

— Дякую. Іноді мене справді заносить. Колись я хотів стати артистом, навіть ходив у драмгурток. Тільки часи потім настали не мистецькі. Перебудова, Горбачов, розвал Союзу, бардак, гроші знецінювалися. Мистецтвом не заробиш.

— Ви збиралися на цьому заробляти? — брови Мельника стрибнули вгору.

— А, — Заруба махнув рукою. — Кажу ж — молодий та дурний був. Усі ми колись такими були. Правда, дехто виріс, а з дурістю не попрощався. Колись іншим разом про це поговоримо. Я вже майже наближаюся до суті, — він на мить замовк, збираючись із думками. — Значить, ось які я отримав результати. Перше: в кожного з потерпілих шиї помічені сліди, так ніби їх душили за горло. При цьому висновок експертів — чоловіки одночасно захлиналися водою і при цьому задихалися від механічної асфіксії. Їх усіх тримали під водою за шию доти, доки вода остаточно не наповнить їхні легені. Навіть якби місцева міліція щось запідозрила, все одно до подібних висновків вона б не дійшла. Умов для проведення подібної експертизи в області немає. Ніхто б не заводився із відправкою трупів до Києва — дорого. До того ж, повторюся, явного криміналу нема. Друге: хімічний аналіз води, яка знаходилася в легенях усіх чотирьох потоплеників. Фахівці робили кілька заборів води в різних місцях, аж поки не знайшли зразки, які ідентичні знайденим. Ясно, трупи провели в деснянській воді багато часу, вода могла затікати всередину вже після смерті. Але деякі частинки залишилися, і спеціалісти, порівнявши зразки, прийшли до єдиного висновку. Я не буду втомлювати вас зараз різними науковими термінами з царини хімії та біології, бо сам, коли чесно, не в усьому розбираюся. Скажу тільки одне: всі четверо потонули, чи, краще сказати, були потоплені в одному місці. Воно тут називається Тихий Затон. Чули щось?