Читать «Ерагон. Найстарший» онлайн - страница 309
Крістофер Паоліні
МОВА УРГАЛІВ
ПОДЯКА
Кветха, Фріцай!
Подейкують, нібито переважна більшість епопей змінюють своїх авторів. Так от, «Ерагон» справді неабияк вплинув на моє життя.
Коли я задумав написати роман-трилогію, мені було всього лиш п'ятнадцять років. Ніби вже й не хлопчик, але ще й не чоловік. Під ту пору я закінчив школу й не знав, чим його зайнятися далі. Одне-едине, що мене по-справжньому приваблювало, це книжки в жанрі фентезі, від яких аж тріщали мої полиці. Я писав цю трилогію й водночас мужнів, а коли закінчив роботу, мені був уже двадцять один рік. Можливо, когось це здивує, але не мене.
Правду кажучи, переживання Ерагона мені дуже знайомі. Я й сам мав покинути сільський затишок та мандрувати країною, не знаючи, що на мене чекає. Так чи так, а я йшов до своєї мрії. Я здобув освіту, здобув славу й зумів знайти внутрішню рівновагу.
Так само, як і в романі, де героя підтримують старші й мудріші друзі, мене на моєму письменницькому шляху підтримували чудові, талановиті й добрі люди.
Наприклад, удома це була мама. Завдяки тому терпінню, з яким вона мене слухала, я мав змогу покращити деякі розділи свого твору. Або ж батько, який увесь час мене критикував. А ще моя люба сестричка, яка погодилась стати прототипом знахарки Анжели.
У справі редагування тексту мені допоміг знавець граматики Саймон Ліпскер, а також його мужній помічник Деніел Лазар, який не дав йому загинути під зливою моїх рукописів.
А в справі видання мені допомогла Мітель Фрей, яка не стала обмежуватись своїми повноваженнями й значно покращила текст роману. Я хочу подякувати також рекламній директорці Джудіт Хот, яка відважно просувала роман на ринку, й художній директорці Ізабель Варен-Лінч та Джону Джуду Паланкару — за обкладинку книжки. А редакторові Арті Бенкету дякую за його успішну боротьбу з прадавньою мовою. Дякую також Чіпові Гібону з дитячого відділу «Рендом Хаус», редакторці Ненсі Нікель, директорові з продажу Джоан Де-Майо, керівниці маркетингу Дейзі Кайн, співробітникам Лінді Паладіно, Ребеці Прайс і Тімоті Тархун. Низький уклін Пем Байт та її команді, що розповсюдили мою трилогію по всьому світу.
Окрема подяка Меліссі Нельсон за дизайн, Алісон Колані, Мішель Бурке та неперевершеній Мішель Фрай за редагування, а також усім-усім, хто мене підтримував.
У «Ліснинг Лайбрері» це були, зокрема, Жерард Дойл, що оживив Алагезію, Таро Маєр, який займався мовною правкою, а також Джейкоб Кронштейн, що керував усіма нами разом із Тімом Дітлоу.
Дякую вам усім!
Любі читачі, на вас чекає ще одна книжка! Це буде завершення трилогії. У цій книзі збудуться всі мрії моїх героїв!
