Читать «Ерагон. Найстарший» онлайн - страница 290

Дві ворогуючі сили зійшлися з ревом і галасом. Задзвеніла зброя, залунали зойки й стогін поранених, а над полем бою почали кружляти голодні ворони.

«Я мушу вбивати, інакше вб'ють мене», — товкмачив собі Ерагон, відчуваючи, як забирає його сили захист Арії, Орика, Насуади й Сапфіри.

Сапфіра трималась подалі від переднього краю, поки що ховаючись від чаклунів Галбаторікса. Зосередившись, юнак почав подумки знаходити їх на полі бою.

Ду Врангр Гата тим часом уже викрили першого ворожого чаклуна. Відчувши це, Ерагон спочатку захистив жінку, яка знайшла агента, потім з'ясував, який саме військовий підрозділ він охороняв, і нарешті вбив його одним-єдиним магічним словом. Не гаючи жодної секунди, він увірвався до свідомості незахищених воїнів і почав знищувати їх на своєму шляху. Вардени радісно загорлали, побачивши, як тануть ворожі лави.

Легкість, із якою він убивав, вразила Ерагона. Воїни не мали шансів утекти або захиститися. «Це не порівняти з битвою під Фартхен Дуром», — промайнуло в Ерагоновій голові. Але, попри те, що юнак втішався своєю могутністю, він водночас відчував відразу до смерті. Хоча замислюватись над новим відчуттям не було часу.

Оговтавшись від першого нападу, Імперія скористалася катапультами, що засипали варденів ядрами, барильцями з рідким вогнем і гострими стрілами шість футів завдовжки. Усе це призвело де неабияких втрат, а одне з ядер, вибухнувши неподалік, ледь не зачепило Сапфіру, одначе юнак устиг відвернути смертоносний уламок за допомогою магії.

Катапульти суттєво затримали наступ варденів і скалічили безліч воїнів. «їх треба негайно знищити, — подумав Ерагон, — якщо ми збираємось битися довго й виснажити Імперію». Сапфіра легко б з цим упоралась, але поки що не наважувалась пролетіти над полем бою, остерігаючись ворожих чаклунів.

Несподівано один із ворожих загонів, прорвавшись до Сапфіри, накинувся був на дракона зі списами. Але ще до того, як Ерагон устиг вихопити меча, гноми й ургали порубали всіх нападників на капусту.

— Добрий бій! — загорлав Гарцхвог.

— І справді непоганий! — зловісно посміхнувся Орик.

Деякий час Ерагон нічого не міг вдіяти з катапультами, аж доки не знайшов воїнів, що ними керували. Зосередившись, він змусив їх розвернути грізні машини, й ті почали стріляти у власне військо. Далі юнак наказав воїнам розрубати мотузки, й усі катапульти вийшли з ладу.

Подумки повернувшись на власні позиції, Ерагон побачив, що оборона довкола Сапфіри неабияк послабилась. Мужні охоронці падали один за одним під ударами ворожої магії. Вилаявшись, юнак знову почав шукати ворожих чаклунів, поволі їх знищуючи. Але ті були дуже підступні й намагалися себе не викривати. Це неабияк дратувало Ерагона. Зосередившись на одному з них, він зрозумів, що всі вони були запрограмовані на те, аби в жодному разі не вбивати вершника та його дракона.