Читать «Дух Росії» онлайн - страница 23

Одні, які буцімто мали б урятувати Європу, виступили зі "здоровими формами" московітської побудови держави, інші хотіли зцілити світ за допомогою московітської селянської спілки – "общини" з її суспільною власністю на землю або вбачали свою місію у "визволенні" слов'янства (білі інтернаціоналісти. – Д. Д.) чи також у "визволенні світового пролетаріату" (червоні. – Д. Д.), ще інші – в теоретичному ідеалі етичного "відродження людства" завдяки Росії. Хтось мріяв про "Москву – третій Рим", інші – про Москву – столицю третього Інтернаціоналу. Ідеологи московітського месіанства відрізнялися один від одного деталями своїх думок, але всі вони твердо і несхитно вірили в те, що московітський народ, іноді нарікаючи, деколи не завжди добровільно, та все ж, немов віслюк, потягне за собою всі інші народи під підбадьорливі заклики його погоничів назустріч хоч і невідомому, проте "великому майбутньому", в якому назустріч очам тих одержимих політичною манією теоретиків мерехтіли то нове "civitas Dei", то московітський хрест на святій Софії, то "соціалістична Батьківщина усіх трудящих".

Перебільшення, однобічність! Месіанство – це ж не характерна ознака російського народу. Так скажуть скептики. Ані перебільшення, ані однобічність, оскільки те, що я окреслив як московітське месіанство (точнішою назвою було б панмосковітство. – Д. Д.), в жодному разі не може зрівнятися з аналогічними явищами в інших націях, і аж ніяк не з панлатинізмом і пангерманізмом.