Читать «Твоя дитинка» онлайн - страница 62

Нiнка сiдає на лiжко й сумно спостерiгає за Алоїзом. Вiн, скинувши куртку, намагається розпалити вогонь. Хоча в нього це не дуже виходить.

Тодi вона лягає на зимне лiжко i, згорнувшись калачиком, починає схлипувати.

- Маля! - дивується Алоїз. - Що таке?

- Нi-i-iч-о-ог-г-о-о-о! Розпалюй свiй дурний вогонь, якщо вiн тобi важливiший за мене.

- Ну що ти вже собi вигадала, кiзочко моя дурненька? Що тепер тобi не до вподоби?

- Я не хочу з тобою розмовляти.

Здавалося, Нiнка негативно реагує на кожне його слово, що б вiн не говорив. Потроху Алоїза це теж починає дратувати. Але чоловiк, розпаливши багаття, стримано каже:

- Мишко! Я йду до крамницi. Може, куплю нам щось випити. А то ти якась заведена. Треба тебе розслабити.

- Скажи краще, що сам хочеш випити. I нiчого мною прикриватися.

Вiн усе одно йде. Дiвчина довго лежить. Чекає на нього. Чи не чекає. Вона вже сама не знає, чого хоче. Потiм бреде на кухню, аби знайти ножа. Але натомiсть знаходить невеличку бочку з вином.

Власник дачi категорично заборонив його пити. Але Нiнi зараз на все начхати. Вона цiдить у горня червоного пахучого кисляку. Спершись спиною до теплої печi, потрохи ковтає. Важкi днi на роботi, домашнi тертя i вино роблять своє. Вона швидко хмелiє. I вiд цього внутрiшня образа i незрозумiлий бiль не притуплюються, а навпаки - стають сильнiшими.

Грюкають дверi й Нiнка ховає горня. Алоїз одразу бачить, що вона напiдпитку. Вiн давно вивчив усi її погляди. Обманути коханого дiвчина може тiльки, коли вiн цього захоче сам.

- Мишко, що ти пила? - розчаровано запитує вiн.

- Нiчого! Ти завжди хочеш мене в чомусь звинуватити! Мене це вже дiстало! - зло шипить вона.

Вiн не думає в ту мить про те, куди подiлася його слiзлива, добра, нiжна дiвчина, яка так любить пригортатися до нього, тисячу разiв на день цiлувати, пеститися, вiддано зазирати в очi…

Вiн просто стоїть ошелешений i вкотре не розумiє, що коїться.

- Невже ти хочеш сказати, що нiчого не пила? - тихо запитує Алоїз.

- Звичайно, що нi! Що, по-твоєму, я могла тут пити?

- Мишко, але ж я бачу, що ти не така, як пiвгодини тому!

- То ти - не такий! У тебе починається параноя не тiльки на моїх мужикiв, а й на випивку! Скоро ти почнеш мене пiдозрювати, що я ще й алкоголiчка?

- Мишко, ну що з тобою? Чому ти останнiм часом така знервована? Я ж тебе люблю, ти ж знаєш!

- Знервована? Не хвилюйся, уже тобi не довго терпiти! Один мiсяць.

Алоїз розумiє, що дiвчина його провокує. Тому пiдкладає дрова у пiч. Бере газету, лягає на лiжко i робить вигляд, що читає. Сам же тихенько за нею спостерiгає. Нiнка стоїть бiля пiчки, потiм виймає зi схованки вино й починає його допивати вiдкрито.

- Бачиш, а казала, що в мене - параноя.

- Що, менi вже й випити не можна? Ти хочеш зробити з мене святенницю? Набрид уже зi своїми повчаннями. Iди повчай iнших дiвок!

- Яких ще iнших?

Вона йде у протилежний куток кiмнати i сiдає в крiсло.

- Думаєш, я не знаю? Можеш менi тут казки розповiдати, але я знаю все.

- Мишко, ти б краще полежала бiля мене, заспокоїлася…