Читать «Твоя дитинка» онлайн - страница 58

- Ой, як хитро ти все замутила! Рiдна, але якщо ти кохаєш мене i хочеш бути зi мною, то обов'язково повернешся. Правда?

- У життi все може трапитися…

- Ось бачиш, ти не впевнена у своїх почуттях, а не в моїх! Адже я чекатиму на тебе. I не патякаю, що в життi все може трапитися… О, вже сльозки потекли! Мишко, ну чого ти останнiм часом така заведена? Нiчого вже й сказати не можна… Ходи до мене…

- Нi, - вiдходить вiд нього. - Краще вже договорюй, що збирався!

- Я тiльки хотiв сказати, що не боюся тебе втратити…

- Ах так! Ну й не бiйся! - вся розчервонiла, вона розтирає сльози кулачками. - I не треба! Я можу одразу вiд тебе пiти! Хоч сьогоднi! Подумаєш!

- Мишко, чого ти? Спершу дослухай. Якщо я маю тебе втратити, то й так утрачу. А може, ми через кiлька мiсяцiв розiйшлися б i без твоїх вiд'їздiв? А тепер матимемо час про все подумати на вiдстанi…

- А що думати?!! Ти мене просто не кохаєш! Я тобi не по-трiб-на! От i все!

- Рiдна, скажи менi, що ти бачила у своєму життi? Ти працюєш на двох роботах i ледве зводиш кiнцi з кiнцями. А так вивчиш нiмецьку мову, подивишися свiт. Це тебе змiнить усерединi. I навiть зовнiшньо.

- Я знаю, що тобi не подобається моя зачiска! А менi - подобається! I начхати менi на все iнше!

- Маленька, ну чому ти буваєш такою нерозумною? Iнша мова, iнша країна - це твiй шанс. Розумiєш?

- Але ж менi буде важко самiй! А якщо я не приживуся? А як же я без тебе…

- Мавпочко, що ти хочеш вiд мене почути? Ти сама зробила вибiр. Ти ж це все придумала! Чого тепер квилиш?

- Бо ти мене не кохаєш!

Вiн знову пригортає її до себе, намагаючись поцiлувати. Вона показово пручається i плаче…

- Мишко, я кохаю тебе! I ти це прекрасно знаєш. Чому я маю це повторювати що п'ять хвилин?

- Не торкайся мене! Збирай свiй дурний хмиз! Я не хочу тебе бiльше чути.

Алоїз розцiнює це як гру, тому згрiбає Нiнку в обiйми. Розстiбає ґудзик на її штанцях…

- Облиш мене! - плаче Нiнка. - Тобi завжди тiльки одне в головi!

- Маленька, ти пручаєшся?

- Нi! - зло вiдповiдає дiвчина. - Просто кажу тобi, щоб ти мене залишив у спокої!

Вiн вловлює сердитi нотки в її голосi. I розумiє, що це - не гра. Але Алоїз знає iдеальний спосiб примирення - любощi. Тому…

- Залиш! Ти не розумiєш, що я не хочу?

- Я тебе знаю, розпуснице! Ти завжди хочеш!

- А тепер - не хочу!

- Але ж ти знаєш, що менi не можна вiдмовляти…

1.16

Ну з ювiлеєм тебе, кiзонько дика!

Адже сьогоднi 24 мiсяцi, як ми з тобою випили перше пиво. I пiшло-поїхало. У цьому є щось знакове, що ми з тобою зав'язалися з першої зустрiчi. Значить, бiотоки були сильними…

Щоправда, ти ще пiвроку крутила кiно i весь час важко думала, з ким бути: зi мною чи з попереднiм, чи - з обома… А я, наївний, повiрив у тебе одразу. За що був битий життям не раз. Я просто звик до НОРМАЛЬНИХ стосункiв мiж чоловiком i жiнкою. Тому ставився до тебе так, як би хотiв, аби ти ставилася до мене.

Отож два роки позаду. Такi рiзнi, такi нелегкi. Кожен наш мiсяць - за три звичайних.

Як це безглуздо прагнути одне одного i роз'їхатися, втрачаючи рiк! Може, це «щастя» не варто так довго терпiти?