Читать «Коли ти поруч» онлайн - страница 20

«Краще померти від передозування, аніж від СНІДу, – подумав Антон. – Про хворобу знає лише батько, а він буде мовчати».

Таке рішення ухвалив Антон звечора, і вже ніхто його не міг зупинити. Тому він мчав зі скаженою швидкістю, дратував його лише туман, який гальмував виконання задуму. Антон не дотримувався жодних правил дорожнього руху, обганяв, підрізав, проїздив на червоне світло світлофора і навіть не пригальмовував біля знаку «STOP», надаючи можливість зупинятися під знаком тим, хто залишиться після нього. Йому сьогодні хотілося одного – зняти всі до одної заборони.

Попереду нього плентався БМВ кольору металік. Спочатку Антон просто його обігнав. Він не хотів бачити перед собою зад будь-якої машини, але той знову його обігнав. І не просто обігнав, а нахабно підрізав. Антон не збирався сьогодні нікому і нічого прощати. Іншим разом він би просто плюнув йому вслід, полаявся і через хвилину забув би про таке нахабство. Але у нього, Антона, іншого разу вже не буде. У БМВ будуть тисячі таких випадків, а у нього – останній. І цей БМВ заважав йому, а Антон не міг такого допустити.

Згадавши, що треба підзаправитися, Антон звернув на першу-ліпшу заправку, подумавши про те, що зараз обжене автомобіль кольору металік і завдасть гарту своєму «хаммерові».

– Ну, ти довго ще будеш копирсатися? – нервово запитав він у прочинене вікно хлопця, який мляво взяв «пістолет» до рук.

– Зараз, я зараз, – заметушився хлопець у спецодязі.

Антон подивився на хлопця. Той був його ровесником. Рудий, з великими вухами, з веснянкуватим обличчям і великими губами, хлопець злякано кліпав безбарвними блакитними очима, викликаючи тільки жалість.

– Чуєш, хлопче, – Антон звернувся до оператора. – Який подарунок у твоєму житті найбільше тобі запам’ятався?

Хлопець розгублено закліпав очима і перепитав:

– Подарунок?

– Так, подарунок. Що найцінніше тобі дарували?

– Мобільник, – спантеличено відповів він.

– Скільки він коштує?

– Не знаю, – хлопчина знизав плечима. – Мені його мати купувала.

– Крутий мобільник? Новітній?

– Ні, бевушний, з рук на ринку купила.

Антон відкрив бардачок, де лежали стоси стодоларових купюр, відрахував десять штук і простягнув хлопцеві.

– Візьми. Це тобі, – сказав він.

Хлопець злякано вирячив на нього очі.

– Навіщо?!

– Купиш собі подарунок. Тут тисяча доларів. Як ти думаєш, пацан, тобі хто-небудь зможе зробити такий подарунок?

– Ні-і, – покрутив головою збентежений хлопець, не відриваючи погляду від простягнутої до нього руки з грошима. – Що мені треба зробити?