Читать «Коли ти поруч» онлайн - страница 13

– Проте чому?!

– Вона не безкорислива. Тому нещира. Навіщо мені ці ведмежі послуги?

– Чому ти вважаєш, що вона не безкорислива?

– Ти звик за все платити і брати оплату. Я не маю чим з тобою розплачуватися. У гаманці в мене порожньо. У ньому немає грошей на квиток, щоб кудись поїхати. Тіло і душу я не продам нікому. Я залишу їх для єдиного чоловіка, якого мені пошлють небеса. А ти багатий і розбещений життям. Тобі моїх почуттів не зрозуміти. Ми розмовляємо різними мовами.

– У мене на лобі написано, що я багатий?

– На одному твоєму випещеному пальчику перстень, за який можна купити квартиру в цьому місті.

Сергій посміхнувся, зняв перстень з пальця та простягнув Віталіні.

– Тоді візьми його і купи собі житло. А я піду, ти мене більше не побачиш, але зате не будеш думати, що всі багаті безсердечні сухарі, – сказав він, тицьнувши приголомшений дівчині в маленьку долоньку величезну каблучку з блискучими коштовними каменями.

Сергій повернувся й неквапом рушив до машини. Йому хотілося, щоб цієї мити розверзлася під ним земля і він назавжди пішов у темні надра, якщо… Якщо вона не обізветься до нього.

– Почекай. Не йди, – почув він тихі, бажані слова за своєю спиною, і світ навколо набув надзвичайно яскравих кольорів.

Сергій обернувся і щасливо посміхнувся. На нього дивилися її очі. Вони не були вже наповнені безвихіддю, в них світилися веселі, живі іскорки. А ще в них були надія і довіра, які він не мав права ні зрадити, ні обдурити.

– Ходімо додому, – сказав він просто, наче вони були знайомі тисячу років, а зараз він просто зустрів її з прибулого потяга…

– Ваша кава, – віконце відчинилися, і з нього долинули приємні пахощі.

Сергій розрахувався і приніс каву Віталіні.

– Спасибі, – тихо, як завжди, сказала вона і вдячно глянула на чоловіка.

Сергій подумав, що їй можна взагалі нічого не говорити. Її очі були живі й усе могли розказати. В них можна прочитати все, до останнього слова.

Зараз Сергій ненавидів себе так, як це взагалі було можливо. Він був винен перед цими чистими очима, які йому довіряли. Сергій усвідомлював, що зрадив усе, що було йому близьким і цінним, і від цього у нього на душі був важкий камінь. Він тиснув душу, заважав жити, дихати, любити, примушував не спати ночами і рвав на шматки. А справа була в його бізнесі. Сергій знав, що має багато заздрісників, конкурентів і навіть ворогів. Йому завжди здавалося, що він йде на крок попереду них, передбачаючи всілякі пастки. Але одного разу він не розгледів уміло розставлену конкурентом по бізнесу, другом дитинства, павутину і попався.

Сергій мав своє підприємство з виробництва косметичних засобів. За кордоном, у Німеччині, він створив дві дочірні фірми, але, як завжди, хотілося ще більшого. І тоді він замахнувся далі. Треба було летіти до Італії і там вести переговори. Зазвичай на такі заходи беруть своїх дружин або, найчастіше, вродливих коханок. Скромна і непоказна, Віталіна на цю роль не підходила, і друг порадив Сергієві взяти асистентом для супроводу Аліну. Сергій погодився, коли побачив Аліну. Як жінка вона була надзвичайно граціозна, мала, як і належить, ноги від вух, володіла декількома іноземними мовами. Чоловіки, побачивши красиві груди, що нахабно визирають із блузки, сексуальні жести і чуттєві губи, забувають про все й готові укласти будь-яку угоду, аби швидше залишитися наодинці зі спокусницею. Аліна за добру платню була готова на все, і Сергій вирішив, що дістав гарну пораду від друга.