Читать «Пригоди Шерлока Холмса. Том IV» онлайн - страница 153
Артур Конан Дойл
— Я завітав до вас лише заради знайомства і в жодному разі не хотів би заважати вашим студіям, — мовив Холмс. — Я віддаю перевагу особистому знайомству з людиною, коли входжу з нею в ділові стосунки. Питань до вас у мене зовсім небагато, адже в моїй кишені лежить лист, де ви досить послідовно розповіли про все, і, до того ж, дещо я з’ясував з отим американським джентльменом. Як я зрозумів, до початку цього тижня ви й не чули про його існування?
— Саме так. Уперше цей джентльмен з’явився до мене у вівторок.
— А чи був він у вас сьогодні? Чи розповідав про свою зустріч зі мною?
— Так, він одразу прийшов до мене. Він так розлютився!
— А через що, по-вашому?
— Він чомусь сприйняв це як образу своєї честі. Але від вас повернувся веселим.
— Чи пропонував він якийсь план дій?
— Ні, сер, жодного.
— Ви давали йому якісь гроші? Або, може, він просив їх у вас?
— Ні, сер, жодного разу!
— Чи не помітили ви, що він має якусь особливу мету?
— Ні, крім тієї, про яку розповів мені.
— Ви повідомили його про нашу телефонну розмову?
— Так, повідомив.
Холмс глибоко замислився. Я бачив, що все це — дуже незрозуміла для нього загадка.
— Ви маєте якісь цінні речі в своїй колекції?
— Ні, сер. Я людина небагата. Це добра колекція, але нічого коштовного вона собою не являє.
— І ви не боїтеся грабіжників?
— Анітрохи.
— Як довго ви мешкаєте в цих кімнатах?
— Близько п’яти років.
Холмсів допит перервав енергійний стукіт у двері. Тільки-но наш клієнт відчинив їх, як до кімнати стрімко увійшов американський адвокат.
— Ось, подивіться! — вигукнув він, розмахуючи над головою газетою. — Я так і знав, що зустріну вас тут. Містере Натане Ґаррідебе, вітаю вас! Ви тепер багаті, сер. Наша справа дійшла до щасливого кінця. Усе залагодилося... Що ж до вас, містере Холмсе, то нам зостається лише попросити вибачення за те, що ми завдали вам зайвого клопоту.
Він передав газету нашому клієнтові, який здивовано став читати окреслене в ній оголошення. Ми з Холмсом нахилилися вперед і, зазирнувши через плече старого, прочитали:
— Чудово! — задихаючись, вигукнув господар. — Ми знайшли третього!
— Я збирав відомості в Бірмінгемі, — сказав американець, — і мій тамтешній агент надіслав мені місцеву газету з цим оголошенням. Ми мусимо негайно закінчувати цю справу. Я написав тому чоловікові й попередив, що ви будете у його конторі завтра о четвертій годині.
— Ви хочете, щоб до нього поїхав саме я?
— А ви, містере Холмсе, як гадаєте? Чи не здається вам, що так буде розумніше? Уявіть собі — я, якийсь американець, з’являюся до нього з отакими казочками. З якої причини він мені віритиме? А от ви — англієць із солідною репутацією, вас він, звичайно, вислухає. Я міг би вирушити разом з вами, якщо бажаєте, але завтра в мене багато всякого клопоту, та я відразу приїду до вас, якщо виникнуть якісь непорозуміння.
