Читать «Чарівник Країни Оз (Збірка)» онлайн - страница 126

— Ні! Тільки не це! — вигукнув Залізний Лісоруб. — Страта — це занадто жорстоко навіть для бабці Момбі.

— Ну, це просто погроза, — пояснила Глінда, — звісно, я не страчу Момбі, тим більше коли вона добровільно розкаже мені правду.

— Ох, ось як, — зітхнув із полегкістю залізний чоловік.

— Припустимо, я розкажу вам усе, що ви хочете, — заговорила Момбі так несподівано, що всі здригнулися. — Що ви тоді зі мною зробите?

— Тоді, — відповіла Глінда, — я всього лише попрошу тебе випити чарівний напій, від якого ти забудеш усі чари.

— Але без них я залишуся безпомічною старою! — вигукнула Момбі.

— Зате живою, — втішив її Гарбузова Голова.

— Ще раз прошу — помовч, — зацитьнув його Тіп.

— Я можу й помовчати, — відповів Джек, — але погодься, бути живим — велике задоволення.

— А живим і вченим — подвійне задоволення, — додав Шкеребертник і ствердно кивнув.

— Вибирай, — звернулася Глінда до бабці Момбі, — або ти помреш, якщо й далі мовчатимеш, або втратиш здатність чарувати, якщо розкажеш нам правду. Я на твоєму місці обрала б життя!

Момбі безпомічно поглянула на чарівницю і переконалася, що та каже цілком серйозно і не жартує. І тоді вона промовила дуже повільно й знехотя:

— Очевидно, я мушу відповісти на ваші запитання.

— Цього я чекала, — задоволено кивнула Глінда. — Запевняю, твій вибір розумний.

Вона гукнула одного зі своїх капітанів, і той приніс майстерно зроблену золоту скриньку. Із неї чарівниця дістала велику білу перлину на тоненькому ланцюжку, яку почепила собі на шию так, що перлина опинилася в неї просто на грудях, над серцем.

— Отже, — сказала вона, — ось моє перше питання: для чого до тебе в гості тричі приходив чарівник?

— Для того, що я до нього йти не хотіла, — відповіла Момбі.

— Це не відповідь, — суворо промовила Глінда. — Відповідай правду.

— Ну, — промовила Момбі ледь чутно, втупивши очі в підлогу, — він приходив дізнатися рецепт печива.

— Дивись мені в очі! — звеліла чарівниця. Момбі підкорилася.

— Скажи, якого кольору моя перлина? — запитала Глінда.

— Вона… вона чорна! — здивовано відповіла Момбі.

— Це означає, що ти збрехала! — гнівно вигукнула Глінда. — Перлина залишається білою лише тоді, коли при ній кажуть правду.

Момбі тільки тепер зрозуміла, що не зможе обдурити чарівницю. Хоча їй було дуже прикро, довелося в усьому зізнатися.

— Чарівник привів до мене дівчинку Озму тоді зовсім крихітку, і попрохав її заховати.

— Так я і думала, — спокійно сказала Глінда. — І що ти отримала в нагороду за службу?

— Він навчив мене всім видам чарів, які знав сам, щоправда, не все виявилося вартим уваги, дещо було просто шахрайством, але своєї обіцянки я дотримала.

— Що ти зробила з дівчинкою? — запитала Глінда, й товариство мимоволі зачаїло подих і подалося вперед, очікуючи на відповідь.

— Я її зачарувала, — відповіла Момбі.

— Як?

— Перетворила її на… на…

— На кого? — суворо запитала Глінда, бо побачила, що відьма вагається.

— На хлопчика, — тихо зізналася Момбі.

— На хлопчика?! — луною повторило кілька голосів, і всі очі повернулися на Тіпа — адже це його Момбі виховувала з пелюшок.