Читать «Літопис Руський. Київський літопис» онлайн - страница 214

567

Єпископ Никифор перебував не в давно запустілому, знищеному Юр’єві, а в Каневі, де в 1144 р. Всеволод Ольгович заклав храм святого Георгія (Юрія) Побідоносця.

568

Притчі Солом. III, 34.

569

В Іп. І Хл. хибно «вагаты», «въгаты».

570

Можливо, йдеться про Залозний шлях.

571

Додано з Єрмол.

572

Ця татіщевська дата — день повернення Святослава до Києва. Від перемоги над Кончаком минуло 20–21 день. Переможці йшли додому так повільно тому, що треба було пристосуватись до ходу піших полоняників, а насамперед через те, що був глибокий обледенілий сніг або весняне болото, у якому грузнули коні. Виходячи з цих погодних умов, можна вирахувати, що Святослав і Рюрик спішно вирушили з Києва 17 лютого (неділя, день пам’яті Феодора Тірона), подолавши відстань до Хорола (близько 230 км по прямій) за 11 днів. Посланець до Ігоря прибув у Новгород-Сіверський 14 лютого (четвер). Невдачу Ігоря (він не з’єднався зі Святополком), яка спіткала новгород-сіверського князя на самому початку його виступу («був великий обледенілий сніг» — «бяшеть серенъ великъ»), Татіщев датує 26 лютого, наводячи слова бояр, що Святослав вирушив 8 днів тому; отже, ці слова були сказані ними 25 лютого, перед походом.

573

У районі Дінця затемнення сонця, яке в давні часи вважалося лиховісною ознакою, відбулося 1 травня 1185 р. о 16 год. 55 хв. (момент найбільшої фази) за київським часом, себто тоді, коли в церквах правили вечерні.

574

В Іп. хибно «возворотися», у Хл. «възворотимся».

575

В Іп. І Хл. хибно «половци»; треба «полци» — війська, полки.

576

Ідеться про половців.

577

Псалом CII, 10, 9.

578

Псалом VII, 17.

579

Псалом CXVIII, 13.7.

580

Псалом XXVI, 9 або L, 13.

581

Востаннє Святослав Ольгович згадується саме тут, отже, й загинув він, перебуваючи в полоні; за Любецьким синодиком, ім’я його жони — Анастасія; за Лавр., у нього був син Мстислав, убитий татарами 1241 р.

582

В Іп. хибно «ношахуть», у Хл. «но наших».

583

В Іп. «в морѣ», у Хл. «в мори»; про це озеро, навколо якого точилася битва, говорилося вище; морем у давнину називали також озеро (це засвідчують, напр., біблійні тексти: Єванг. від Іоанна VI, 16–25).

584

В Іп. «постерези», у Хл. «постережем».

585

Див. про це під 1167 р. (прим. 7); але оскільки тут іде мова про Київську сторону, то можливо, що мається на увазі перемога над половцями воєводи Романа Нездиловича з берендичами 21 квітня 1185 р. Але в 1185 р. Бонякові було б уже близько 110 років.

586

Городниця — частина заборола (забрала), дерев’яної стіни (брустверу) на валу, що завжди оточував город-укріплення.

587

Села князів — учасників невдалого походу наполовців.

588

В Іп. хибно «тоу», у Хл. «та» (двоїна).

589

В Іп., треба думати, хибно «вась».

590

21 червня 1185 року як дуже ймовірну (вважаю, що певну) дату втечі Ігоря встановлено на підставі свідчення «Слова о полку Ігоревім», що тоді йому «соловий веселими пѣсньми свѣть повѣдають», а за народними примітами та дослідженнями орнітологів солов’ї співають лише до дня Петра і Павла (29 червня). Дата прибуття Ігоря до Києва (після перебування вдома у Новгороді-Сіверському, а потім у Чернігові) встановлюється на основі іншого речення «Слова» — «Игорь ѣдеть по Боричеву къ святѣи Богородици Пирогощеи». Церква Пирогоща називалася ще Успенською; сюди на храмове свято Успіння, що відзначається 15 серпня, і прибув Ігор, — після приблизно двотижневого перебування в Києві у великокняжому оточенні, — з'їхавши з Гори на Подолля по Боричевому узвозу.