Читать «У них щось негаразд з головою у тих росіян...» онлайн - страница 57

Іншу подругу, Анну, дратує, коли начальник називає її Анечкою. Він же ніколи так не звертається до підлеглих-чоловіків, не називає, скажімо, мого колегу Сашенькою. Називаючи мене Анечкою, він певним чином застосовує до мене свою владу й принижує мене. А ось називати Анею — цілком прийнятно, — каже вона.

Цікаво, що такі імена, як Таня, Аня. Катя і Надя поширилися і популярні у Фінляндії, хоч це й не імена, а їхні зменшувальні форми. Вони тепер такі звичні, що стали часткою шведської та фінської іменної традиції. Запозичення відбуваються й далі. Скажімо, я не раз бачила в рубриці анонсів газет Гювудстадсбладет і Гельсінкін Саномат ім'я Саша.

Росіяни завжди звертаються до незнайомих їм людей па ви. Правило просте: до всіх, кому за шістдесят, звертатися па ви і крапка! Тикають лише друзям.

Звертатися до співрозмовника пане Іванов чи пані Іванова ввічливо, однак до такої форми вдаються доволі рідко, не те що на Заході. Натомість, бажаючи висловити повагу до людини, звертаються на ім'я та по батькові. Скажімо, до Єльцина здебільшого зверталися Борисе Миколайовичу, до Медведєва — Дмітрію Анатолійовичу, а не пане Єльцин чи пане Медведєв. У розмові росіяни часто повторюють імена одне одного: саме так, Тетяно Миколаївно; ні, Вікторе Івановичу, сигналізуючи так свою повагу до співрозмовника, наголошуючи, що слухають його, чого майже ніколи не роблять фіни.

Існує два способи звертатися до росіянина на ім'я. За офіційних обставин — ім'я і по батькові, до друзів — лише на ім'я. Але назвати на ім'я можна й особу, з якою на ви: «Коли ви їдете у відпустку, Таню?» або «Серьожо, допоможіть мені розв'язати цю проблему!» Так звертаються до людей, з якими стрічаються щоденно, але які не є друзями.

Росіяни рідко звертаються одні до одних на повне ім'я. Я ніколи не чула, щоб Володимира називали Володимиром, тільки Володимиром, скажімо, Сергійовичем або Володею. Дружина Володимира може ласкаво назвати його Вовочкою, якщо хоче, щоб він виніс сміття.

Радник Буша, порадивши йому звертатися до Путіна «мій друже Володимире», допустився помилки. Бушеві треба було сказати «мій друже Володю» і не інакше!

Російська звичка «викати» усім, окрім близьких друзів, дуже зручна. Вона послідовна і цільова, завдяки чому простіше спілкуватися з навколишніми людьми. І хоча я звикла у Фінляндії усім «тикати», іноді скандинавська неформальність видається мені нещирою або нав'язливою. Мені, наприклад, не подобається одержувати рекламні листи, які починаються словами: «Привіт, Анно-Лєно!» Таке звертання неможливе в Росії, там я пані Лаурен і в формальному, і в професійному спілкуванні.