Читать «Замість крові» онлайн - страница 7

Сестричка за безмазовим, але солодким нашим фрілавним віросповіданням, яку я (аж ніяк не наввипередки з усіма іншими) кілька разів фачив. На толоці зовнішність не має такої важливої ролі, як у вас, цивілів… Як співає Умка:

«Харошенькие девочки гуляют там и тут, они меняются прикидами и фенечки плетут - я ненавижу их!»… Я - теж…

Я зустрів Расту - природно - на Дерев’яних Сходах десь опівдні. Година, коли гіпі, якщо він - студент (це рідко буває надовго), ще плекає мазохіську надію потрапити на лекції.

Себто спочатку до університетської кав’ярні, а потім - коридором - до гуртожитка, - у цьому маршруті міститься увесь тремкий зміст поняття «потрапити на пари». Раста вся була - втілена каламуть, й на мій «привіт» похитала всіма шарами свого строкатого громіздкого мотлоху, захаращеним дредами, шворками й мушлями патляком та відповіла: «ги - ги - ги…». Стан називається «Мертвий мисливець (на мертвих рушницю зведе)».

- Ну-у-у, Расто, з ранку вже встигла шмалі нахапатися!

- Ги-ги-и-и!

- Поговорили…

Я сів поруч і ми провтикали так години дві - поки Расту трохи не попустило. Плавкий перехід до стану «Риба-труба».

- Ми з позавчора… або з позапозавчора… зависали… - Озвалася нарешті трохи попущена Раста. - І вона? - Начебто знічев’я кинув я, зосереджено роздивляючись шкіряні, бісерні, керамічні та дерев’яні фінічки на її безформних цицьках.

- А тебе з нами не було? От блін… а я думала, що ти спочатку був… а потім десь дівся… ми так наллялися…

Раста вже ладна була пуститися в довгі конопляні періоди описування оргії, гугняво розтягуючи слова з характерним «наркоманським» акцентом, але я простягнув їй підкурену сиґарету й знову запитав: «А де вона?». І подивився в її поросячі очка.

- А а… блін… дякую… її тепер звуть Джанніс.

- Як?!

- Джанніс. Я щось чула, шо це її той пітерський назвав, коли вони трахалися на могилах.

- Звідки ти знаєш? - спантеличено перепитав я.

- Шо?

- Про могили.

- Ну, вона сама ту шнягу всім розповідала, коли ми вже почали другий ящик портвейну… уяви! Той крезонутий гопнік… ми йому прогрузили лав-сторі про те, як наша пташка Фенікс розтягла зв’язку й не може ходити… й він дав бабки на еластичний бинт! Ха!… і Ева з Ретом тіпа похиляли по той бінт й повернулися, панятно, із Заїбелою та Альмійською і ше вистачило на хліб та «Приму» без фільтра… і ми то всьо вихлебтали, й він з нами, а потім каже, шо «всьо-такі нада дєвочкє еластічний бінт купіть», і дає ще бабок… і Рет з Евою знову хиляють тіпа по той бинт, а там згадують про ганделик на Львівській, де є ще ота дешевша вірменська портюшка і Заїбели нємєрєно, і… ой… а! вчепилися за роги тролейбуса - вже п’янючі в дупу - і доїхали до Львівської… - товкла своє Раста (Леді Оболонь довбана!).