Читать «Замість крові» онлайн - страница 45

Коли нарешті продуплюється Джанніс, щось іще гірше за оте її ковбасиво починає коїтися зі мною. Спочатку я намагався тихо-спокійно відлежатися, але невпинне гугнявлення Дюбеля щодалі доводило, - й таки довело мене до такого сказу, що я підірвався й заходився трощити викруткою найближчу розетку. В цій хаті повсюди валялася така безліч різноманітних інструментів (імовірно, демонструючи розмаїття обдарувань власника) - від теслярських до музичних, що знайти викрутку не склало проблеми: вона сама опинилася в моїй скоцюрбленій руці. Тієї миті я був переконаний, що в цій оселі Диявол никається по розетках, посилаючи Дюбелеві суфлерські електричні імпульси-вказівки, яким чином замордувати нас якнайефективніше! До того ж, мені здалося, що Дюбель не є людською істотою: пром колись трансформував його сутність у «щось», у «чому» ґвинт розбудив звіра. Ось що про це писала на зворотні обгортки з-під шоколадки Джанніс, поки я трощив розетки:

Сьогодні рефлекс спрацював на запах жертви. І він негайно та звично вирушив на цей запах. Не встиг лише помітити: сьогодні він був не жорстоким, що зазвичай робило його людиноподібним, бо людям притаманна саме жорстокість. Сьогодні прокинувся звір нелюдськості. І це завадило відчути, що запах, на який він рушив, - не запах страху, отже, не запах жертви. А може навпаки, нелюд відчув запах нелюдини й вирушив на полювання. Лише рефлекс зробив усе це схожим, звичайним, тотожним, кинув вуаль мімікрії, підмінив нелюдськість на жорстокість, а здобич - на жертву, - лише зовні, зовні…