Читать «Країна Ірредента. Злодії та Апостоли» онлайн - страница 88

Ці думки Полковника я записав слово в слово.

* * *

Рік 1934. Мережа ОУН охопила всю Галичину. Крайова екзекутива ділиться на окружні, в окружних — п'ять повітових, у повітових — районні. У Крайовій екзекутиві — референтури: організаційна, ідеологічна, безпеки і юнацтва. Найменша клітина ОУН — трійка зі своїм зверхником. У такій мережі має діяти майбутня підпільна армія.

І всю цю злагоджену структуру вразив політичний параліч. 15 червня за наказом заступника Крайового провідника ОУН Степана Бандери бойовик Григорій Мацейко вбиває у Варшаві міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького. Зашаліли арешти, деякі члени Крайової екзекутиви зламуються на тортурах, мережу викрито, новий міністр внутрішніх справ Козловський заповнює в'язнями концтабір у Березі Картузькій на Поліссі. Заарештовано Степана Бандеру, Романа Шухевича, Володимира Тимчія-Лопатинського… Зв'язок Крайової екзекутиви із Коновальцем втрачено.

За Полковником ходять назирці польські й більшовицькі агенти, газети вперто трублять: «Варшавський процес відбувається над відсутнім на суді терористом Коновальцем».

У газеті «Голос Нації» Полковник заявляв: «Молоді максималісти, виховані на традиціях визвольних змагань, вдалися до крайніх методів боротьби, вони — як і мої вороги — бачать у мені символ майбутньої Української Держави. Це стало причиною ненависті поляків і більшовиків, які, представляючи мене терористом, хочуть знищити передовсім морально. Як воїн, я завжди був за відверту боротьбу з ворогом, проте не можу нині зупинити стихійної революції, котра, залежно від ситуації, завжди є початком, а деколи, на жаль, і кінцем очисної війни. Я не благословляю терор, однак не маю права його засуджувати, оскільки він є виявом національної помсти. Можливо, й такі методи боротьби підготують українців до того сприятливого моменту, який уможливить створення нашої незалежної держави. Мене ж покликано очолити різні методи наших змагань — революційні, помірковані й лояльні. Тож не ставте мене ні на який цоколь, я створений для роботи, а не для презентацій».

Зв'язкова Полковника Анна Чемеринська налагодила контакти між Проводом ОУН і галицькою екзекутивою: їй вдалося зустрітися з Андрієм Мельником на Знесінні.

* * *

Рік 1936. У Львові відбулася судова розправа над членами ОУН, зокрема над Степаном Бандерою. Його засуджено до страти, смертний вирок замінено довічним ув'язненням. Як оптиміст я маю великий сумнів у тому, що бездарна й жорстока польська держава аж так довго протриває.

Концтабір у Березі Картузькій забитий оунівцями. Ширяться моторошні чутки про тортури в Березі: професійні кати Коморовський, Штейнер, Питель за наказами коменданта табору Болеслава Грефнера застосовують середньовічні катування.

* * *

Полковник, а з ним і я, назавжди покинули Швайцарію — після публікації провокативної статті в женевській комуністичній газеті «Ле Травай» 24 липня 1936 року. У ній оголошувався вирок Провідникові ОУН: «На Варшавському процесі жертви Коновальця. Смерть терористові!»