Читать «Пригоди Шерлока Холмса. Том 2» онлайн - страница 226
Артур Конан Дойл
Місіс Лора Лайонс сиділа в своїй кімнаті; Шерлок Холмс розпочав розмову так щиро й навпростець, що вона неймовірно здивувалася.
— Я розслідую обставини смерті сера Чарльза Баскервіля, — сказав він. — Мій друг, доктор Ватсон, переказав мені все, що ви розповіли йому і що приховали.
— Що ж я приховала? — спитала вона з притиском.
— Ви зізналися, що викликали сера Чарльза до хвіртки на десяту годину вечора. Як нам відомо, він помер саме тієї пори і в тому призначеному вами місці побачення. Ви приховали зв’язок між цими двома подіями.
— Тут немає жодного зв’язку.
— Якщо так, то цей збіг просто-таки дивовижний. Але я думаю, що врешті-решт ми встановимо цей зв’язок. Буду з вами цілком щирим, місіс Лайонс. Ідеться про вбивство, і до нього можуть бути причетні не лише ваш друг, містер Степлтон, а і його дружина.
Леді підхопилася.
— Його дружина! — вигукнула вона.
— Це ніяка не таємниця. Особа, яку він видає за свою сестру, насправді його дружина.
Місіс Лайонс упала в крісло. Пальці її вчепилися в поруччя так, що я побачив, як на них побіліли рожеві нігті.
— Його дружина! — повторила вона. — Його дружина… Але ж він парубок!
Шерлок Холмс знизав плечима.
— Доведіть це мені! Доведіть! І тоді я…
Шалений блиск її очей промовляв краще за будь-які слова.
— Я готовий це довести, — сказав Холмс, виймаючи з кишені якісь папери. — Ось фотографія цього подружжя, зроблена кілька років тому в Йорку. І підпис під нею: «Містер і місіс Венделер», та ви й так легко впізнаєте і його, і її, якщо бачили колись цю жінку. Далі — три підписані довіреними свідками описи містера й місіс Венделер — власників приватної школи Святого Олівера. Прочитайте їх, і ви не матимете жодного сумніву щодо цих людей.
Вона переглянула папери і обернула до нас своє мертвотно-бліде з відчаю обличчя.
— Містере Холмсе, — мовила вона, — цей чоловік обіцяв одружитися зі мною, коли я доможуся від чоловіка розлучення. Виходить, він брехав мені, цей негідник, брехав, як тільки міг. Не сказав ані слова правди. Але чому, чому? Я думала, що він опікується лише мною. А тепер бачу, що я була тільки знаряддям у його руках. Навіщо оберігати людину, яка так бреше? Навіщо захищати її від кари за скоєне лиходійство? Питайте, про що хочете, і я нічого не приховаю. В одному лише заприсягаюся вам — коли я писала той лист, то й гадки не мала, що згублю цим старого джентльмена, найкращого мого друга!
— Я щиро вірю вам, мадам, — сказав Шерлок Холмс. — Вам, напевно, дуже боляче переповідати ці події, тож краще зробимо так: я говоритиму сам, а коли раптом у чомусь помилюся, ви виправите мене. Лист ви написали за намовою Степлтона?
— Він мені сам його продиктував.
— І, мабуть, казав вам, що сер Чарльз візьме на себе всі витрати за оформлення вашого розлучення?
— Саме так.
— А потім, коли ви послали лист, підмовив не йти на побачення?