Читать «Осінні новели» онлайн - страница 36

Ой...

Що ж то за сон, що ж за марево увижається мені, що коло жаркого осіннього огника сидять темної ночі пастухи в степу? Пастухи сидять, а до них мандрівник з темряви наближається...

Шапку знявши, голову схиливши. Сивий чуб його вітер розвіває. Реп’яхи на полах у його, на ногах болото, туга в очах. Підходить заклопотаний, сумний, мов волів шукає. Питається, і чудна в його мова:

- Не бачили, не чули - не їхали тут мої літа?

Сміються.

- Які ж твої літа?

- З музиками, з бубнами, з прапорами, кіньми вороними.

- Не бачили, тільки чули: погули літа твої геть поза горами. А як їхали, співали:

Не вернемось, не вернемось,

Не знаєм, до кого..

1

- Памятник князю Київської Русі Володимиру Святославовичу, встановлено на нижній терасі Володимирської гірки у 1853 році. Автори: скульптори В. І. Демут-Малиновський, П. Клодт, архітектор О. К. Тон

2

- Українська революційна пісня, музика А. Вахнянина.

3

- міжнародний пролетарський гімн.

4

- французька революційна пісня, державний гімн Франції. Створена 1972 р. К.-Ж. Руже де Лілем під назвою “Бойова пісня Рейнської армії”. До Парижа її приніс марсельський батальйон, звідси й назва - “Марсельєза”.

5

- Стихар - довгий, з широкими рукавами одяг дияконів і дяків, який одягають під час богослужіння.

6

- осуркуватий - сором'язливий.