Читать «Бій під Крутами. 1918» онлайн - страница 21

Жовтневі події у Петрограді радо вітала лише невелика частина співчуваючих більшовикам трудящих України. Переважна більшість наших співвітчизників підтримувала політику партій, які входили до складу Української Центральної Ради. Це були партії соціальних реформ і національного відродження, діяльність яких виглядала значно більш актуальною, ніж ідеї світової революції пролетаріату, що їх намагались протягнути більшовики. Тому одразу після захоплення влади закріпитись більшовикам в Україні не вдалося, і лише на пролетарському Донбасі вони знаходили співчуваючих для втілення у життя гасла «Вся влада – Радам!». Серед переважної ж більшості інших районів України події розгортались зовсім за іншим сценарієм. Особливо напружене становище склалося в Києві.

Одержавши повідомлення про повалення Тимчасового уряду, керівництво Центральної Ради на чолі з Михайлом Грушевським прийняло резолюцію, в якій рішуче засудило збройне повстання у Петрограді. Не маючи підстав захищати Тимчасовий уряд, українські партії все ж таки висловилися проти переходу влади до Рад робітничих і солдатських депутатів. На думку української інтелігенції, яка була широко представлена у складі УЦР, нова більшовицька влада не могла ототожнювати у собі всієї революційної демократії. Тож у Києві вважали, що в такій ситуації можливим є лише один вихід – створити в Україні дійсну, фактичну, крайову владу, тобто проголосити про створення нової держави на території, яка колись вважалась частиною Російської імперії. Тож 7 листопада 1917 року був оголошений текст Третього Універсалу Центральної Ради. Він стверджував:

1. Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному секретаріату.

2. Україна стає Українською Народною Республікою.

3. До території України належать землі, населені здебільшого українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших суміжних з Україною територій з переважно українським населенням буде вирішуватися шляхом переговорів.

4. На території УНР поміщицьке землеволодіння, право власності на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі скасовується. Генеральний секретаріат зобов'язується негайно прийняти закон про розпорядження цими землями земельними комітетами до Українських Установчих Зборів.

5. В Україні проголошується восьмигодинний робочий день.

6. Запроваджується державний контроль над усіма видами виробництва.

7. Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами.

8. Скасовується смертна кара й оголошується амністія.

9. В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд.

10. Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин.

11. На 27 грудня (9 січня за новим стилем) 1918 року призначаються вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів.

Як бачимо з другого пункту, територією УНР Універсалом визначалися «землі, заселені у більшості українцями», що було важливим – напевне, вперше в документі, виданому УЦР, робилася спроба територіального визначення українських земель. Крім того, Універсал декларував програму соціально-економічних і політичних реформ, націоналізацію землі, запровадження восьмигодинного робочого дня, встановлення державного контролю над виробництвом, розширення місцевого самоврядування, забезпечення свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканість особи і житла. З огляду на такий перелік першочергових завдань можемо стверджувати, що проголошення Української Народної Республіки стало визначною історичною подією, яка знаменувала відродження української державності, сплюндрованої у далекому 1764 році указом Катерини II про скасування української Гетьманщини.