Читать «Бій під Крутами. 1918» онлайн - страница 20

Хронологія подій виглядала так: 15 липня на засіданні Малої Ради було ухвалено новий склад Генерального секретаріату. Того ж дня Винниченко виїхав до Петрограда для переговорів з Тимчасовим урядом. Передбачалося затвердити новий склад Генерального секретаріату, а також узгодити його Статут, текст якого заступник голови УЦР віз із собою. Статут закріплював основні принципи функціонування Генерального секретаріату, його права та обов'язки. Але тут у перебіг подій втрутились непередбачувані обставини. У Росії в черговий раз змінилась влада, і Тимчасовий уряд очолив Керенський. З його приходом значно посилилася диктатура державної влади, одним з проявів якої було відновлення скасованої раніше на фронті смертної кари, а також репресії щодо політичних противників. Тож навряд чи варто дивуватись, що Тимчасовий уряд відмовив у затвердженні Статуту, запропонувавши замість нього «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату». Ця інструкція фактично позбавляла Україну найменших ознак самостійності. Порадившись, делегація Української Центральної Ради відмовилась підписати такий документ і спішно виїхала в Україну. Конфлікт між Петроградом і Києвом так і залишився непогодженим. У відповідь на це український політикум одразу ж розділився на дві течії. Перша з цих течій, яку представляли націонал-революціонери, вимагала негайно розірвати стосунки з Тимчасовим урядом і в односторонньому порядку затвердити Статут. Хоча слід зауважити, що такі дії могли призвести до повного краху УЦР, позаяк роздрібнені націоналістичні сили, скоріш за все, не мали б шансів на перемогу над іншою течією – проросійськи налаштованою частиною політиків. Тож Центральна Рада знову вдалася до низки компромісів. Українські політики-аматори були невиправними мрійниками, сподіваючись отримати незалежність з рук Росії в обмін на невеликі поступки. В такій ситуації вони були просто неготові до серйозного протистояння, що й продемонструвала нерішучість їхніх дій. Зрештою, «Інструкція» де-юре взяла гору над «Статутом». Щоправда, конструктивної співпраці між Тимчасовим урядом і Генеральним секретаріатом так і не відбулось. У жовтні, внаслідок заяви УЦР про проведення Українських Установчих Зборів, між Тимчасовим урядом і Центральною Радою спалахнув новий конфлікт. Проведення Зборів у Петрограді розцінили як намір УЦР послабити вплив російської влади на український політикум. В. Винниченка негайно викликали до Петрограда для пояснень, пригрозивши розпустити Центральну Раду. 22 жовтня 1917 року він виїхав з Києва, однак давати пояснення Керенському йому не довелося. Повстання 25 жовтня в Петрограді розпустило Тимчасовий уряд, відкривши нову сторінку в історії революції.

Проголошення УНР у третьому універсалі УЦР

Початок наступу більшовицьких військ на Україну і четвертий універсал