Читать «Останній шаман» онлайн - страница 206

Ворон настовбурчив пір’я і прокрюкав:

— Ось вам простеньке завдання: забери в мене те, чого нема.

І зухвалий птах переможно зареготав.

Хованець похнюпився: як можна забрати те, чого нема? Нема — то й нема, звідки ж йому взятися? Невже доведеться з життям прощатися? Не думав хованець, що так мало йому випаде пожити, а в нього ж іще стільки справ незавершених… І та — найважливіша — справа! Справа, яку не можна не виконати! І вони з нявкою дали обіцянку покутниці допомогти, а тепер… Тепер просто змиритися і прийняти невідворотне?!

Хованець, готовий до двобою з лютим птахом, виступив наперед. Нехай він загине у мужнім бою, але хоч нявка… хоч нявка… спробує виконати обіцянку!

Несподівано він почув, як хтось смикає його за довгу шерсть. Він здивовано озирнувся. Товаришка посміхалася кутиками вуст. Бурштинові очі примарно світилися. Нявка заспівала:

Чорний явір в чистім полі, В верховітті сидить ворон, Чорні очі, чорні брови, Чорні кігті, чорні нігті, Кричить ворон — покрикує, Чорним хвостом потріпує, Чорним кігтем погрібає, Сам до себе промовляє, Таємницю повідає…

Ворон неспокійно тупцяв на місці.

Нявка простерла до птаха руку, але дивилася не на нього, а на долівку. Хованець перевів погляд туди. Як же він міг так осоромитися! Бачив же, бачив це! Зеленокоса шельма тягла долоню до того, що воронова тінь тримала в кігтях, і коли її пальці наблизилися, ворон розтиснув кігті, і те, чого нема, було би впало додолу, якби нявка стрімко не підставила долоню. Хованець кинув оком на живу нявку. Та стояла з простягненою рукою, в якій нічого не було. Натомість нявка-тінь тримала на долоні важкий предмет.

— Схиляю голову, — насмішкувато крякнув ворон і зігнувся в поклоні.

— А що це? — бовкнув, не втримавшись, хованець.

— Жива вода і мертва вода, — махнула рукою нявка. — Я тобі потім поясню!

— Поясни йому, дівчино, поясни…

«…цьому телепню», — подумки продовжив воронову фразу хованець, але зараз це не могло його засмутити. Вони виконають обіцянку! Нявка впоралася з вороновим завданням! Ніхто не міг пройти випробування, а вона пройшла! І яке, в біса, діло, як їй це вдалося! Во-на змог-ла! Во-на змог-ла!

Ворон іще раз насмішкувато схилився, розвернувся, готовий вилетіти у вікно, і в останню мить кинув через плече:

— В круглій пляшці — мертва вода, а в квадратній — жива. Не переплутайте! Вони вам сьогодні знадобляться!

Нявка повернулася до хованця і переможно потрусила кулаком у повітрі.

— Звідки ти знала про живу воду і мертву?

— А я й не знала, — стенула плечима нявка.

— Але ж…

— Як побачила тінь — здогадалася, що це — те, чого нема. А потім, коли вже взяла щось у руку, зрозуміла, що це пляшки. Дві маленьких пляшечки. І тоді я здогадалася, що в двох пляшечках ворон може носити тільки живу і мертву воду, адже він володіє її таємницею…

— А оце твоє замовляння? — допитувався хованець, але нявка тільки дала йому щигля по носі: