Читать «Мелодія кави у тональності кардамону» онлайн - страница 230

Для нього ж було незвичним приходити додому і бачити там жінку, яка його любить. Це поєднувалося з цілковитою безконфліктністю Анни в буденному житті, з її бажанням довести помешкання і все в ньому до ідеального стану, з відданістю дітям та інтересам родини. Здається, Анна — не лише добра коханка, але й хороша мама для всіх без винятку його дітей. Навіть її напівдитяча закоханість нікуди не зникла, а переросла в щось значно серйозніше — у відданість і бажання зробити його щасливим. Таке важко переоцінити. Усі майнові, станові та релігійні проблеми, які отримав разом із нею, — ніщо у порівнянні з тим, що має натомість. Навіть її дрібні вади якось не помічалися. Давно звик до емоційності, сентиментальності та нераціональності Анни. Хтозна, може, саме за цю щирість та безпосередність він і любить її. У шлюбі з Анелею ніколи того не мав. Жили кожен своїм осібним життям і намагалися не перетинатись. Усе раціонально, емоційно виважено, влагоджено відповідно до спільних інтересів та позбавлено жодного натяку на теплі стосунки чи справжню тілесну або духовну близькість. Добре зорганізовані партнерські відносини — і тільки. Довго таке тривати не могло. Відчував, що втрачає щось дуже важливе та почувався ошуканим. Про інші нюанси взагалі волів не згадувати. Ані він, ані Анеля не поводилися гідно.

Дивлячись на розвиток стосунків Адама й Анни, ніхто не сумнівався, що лише необхідний термін жалоби утримує його від третього шлюбу. Зв’язок зі звичайною коханкою відверто не афішують і не беруть так близько до голови та до серця. Тут щось серйозніше, бо здоровий глузд він таки втратив і так поводиться з годувальницею своєї доньки, що це починає межувати зі справжнім скандалом. Його покійна дружина була справжньою шляхтянкою, а ця невідомо хто і що. Кажуть, що вона вдова по якомусь збіднілому і давно збанкрутілому шляхтичу, проте занадто вже вона молода, гарна та легковажна. Подейкують, вона мала не найкращу репутацію ще до одруження, і навіть заміж вийшла, бо вже була при надії. Зрештою, жодна порядна жінка не дозволятиме так безцеремонно себе компрометувати і тим паче не житиме в одному будинку з чоловіком, який нещодавно втратив дружину. Напевно, злакомилася на становище, маєтки та гроші. За походженням вона йому нерівня. Таких ніколи і ніде не бракує. Використовує свою красу, молодість та тіло для того, щоб закрутити голову заможному і вже не молодому чоловікові. Хоч би Бога побоялась і людей посоромилася.

Після літніх місяців, які родина провела в маєтку, чутки, поговори і перешіптування відновилися з подвійною силою і не затихали, а переслідували Анну та Адама на кожному кроці.

А вони нарешті просто були щасливі разом. Щасливі без жодних умов і обмежень, щасливі всупереч тому, що не мали б бути щасливими. А може, саме тому й були щасливі, що попри все нарешті були разом.