Читать «Мелодія кави у тональності кардамону» онлайн - страница 203

Десь на десятий-дванадцятий день від візиту Терези стало трохи легше. В Елі прорізався зубчик, і вона не лише краще спала вночі, але й удень не вимагала постійної уваги. Тепер вимогливішою стала інша мала. Як усі немовлята, мучилася животиком і вже мала силу голосно повідомляти про це.

Анна намагалася не надто засмучуватись через недоспані ночі, проте це не завжди вдавалося. Дедалі частіше почувалася настільки втомленою, що до вечора не відчувала нічого, окрім глухого роздратування. На щастя, до ранку той стан минався, і вона з новими силами бралася за роботу. Вже й сама дивувалася. Звідки у ній з’являється витримка та терпіння?

Прокинувшись від жалібного скиглення немовляти, Анна підвелася на ноги. Мала доволі жваво крутила голівкою, шукаючи груди. Їстоньки хоче.

Узявши дитину на руки, Анна обережно торкнулася долонею пушка на маленькій голівці. Яка ж гарненька дівчинка. Справжня лялечка. Просто ще надто крихітна, але й зараз видно, що гарна. Чимось подібна на її власну малу. Не дивно, батько ж у них один. За декілька років ці дівчатка не надто відрізнятимуться одна від одної.

Вона торкнулася губами маленької голівки. Напевно, світ не такий безнадійний, якщо у ньому є діти. Хоча б заради цього варто жити та чогось прагнути.

Подумки подякувавши за це Богові, Анна погодувала малу, переклала її на ліжко, лягла на підлогу і відразу знов заснула. У якийсь момент відчула, що її вкривають, проте діти не плакали і вона не змогла примусити себе розплющити очі. Напевно, від перевтоми їй усе це ввижається.

Знов прокинулася від того, що хтось торкається її плеча. Умить сіла на підлозі й злякано роззирнулася.

— Пані Тереза? Ви? Я не почула, як ви зайшли. Я зараз… Просто задрімала.

— Тихо. Не зривайся. Мені не хотілось тебе будити, — Тереза обережно присіла на ліжко. — Я тут уже з годину, і, знаєш, Яніна зараз виглядає значно краще. Навіть трохи виросла.

Підвівшись, Анна накинула на плечі шаль і теж глянула на дівчинку, яка вже починала неспокійно крутитися та розплющувати оченята, шукаючи груди.

— Я навіть не знала, під яким ім’ям її хрестили… Яніна… Яся… Ясюня… — Ніби пробувала ім’я на смак. — А ви помітили, як мала на личку змінилась?

Тереза кивнула. Майже й не сумнівалась, що якщо це можливо, то саме Анна зуміє виходити цю дитину.

— Тобі, напевно, важко з ними обома?

Дивлячись на те, як змарніла та схудла Анна, мимоволі жаліла її. Завжди чомусь не так сердилася на неї, як шкодувала. Поводиться Анна, звичайно, не найкраще і ніяк не опирається гріху, проте далеко не найгірша з жінок такого ґатунку. Не вульгарна, не користолюбна, по-справжньому любить Адама і терпляче ставиться до всіх його вибриків. А тих вибриків ніколи не бракувало.

Замислено глянувши на те, як Анна переповиває та прикладає до грудей Яніну, Тереза усміхнулася. Окрім того, Анна — добра мама, і це теж важливо. Особливо тепер, коли все вказує на те, що Адам таки одружиться з нею. Їй би кращого виховання та відповідного походження — і ліпшої дружини йому в цій ситуації не знайти. Шкода тільки, що до Анелі їй ніколи не дорівнятися. Але з тим нічого не вдієш. Адама завжди тягнуло саме до таких жінок, а Анна принаймні здорова, сильна і молода. Усього іншого її можна навчити. Та й зовні вона гарна. Може, біля неї Адам нарешті заспокоїться.