Читать «Мелодія кави у тональності кардамону» онлайн - страница 151

Ввечері, так і не дочекавшись появи Анни у вітальні, Тереза не витримала і пішла до неї сама.

Відвернувшись до стіни, та лежала на ліжку одягненою, і навіть почувши, що хтось заходить до кімнати, не озирнулася, лише міцніше заплющила очі.

— Ти спиш? — Тереза обережно присіла біля Анни на ліжко і легенько торкнулася рукою її плеча. — Не хочеш говорити? Даремно. Я знаю, куди ти ходила. Анеля вже написала мені листа. Навіщо ти приходила до них?

Озирнувшись, Анна глянула на Терезу якимось на диво спокійним та внутрішньо зосередженим поглядом.

— Скажіть, а якщо я вийду заміж, то справді зможу замешкати десь сама?

— Звичайно. Я ж обіцяла.

Підвівшись, Анна відшукала ногами капці, тоді знов уважно подивилася на Терезу.

— Але так, щоб мене ніхто вже не чіпав і ні до чого не примушував. Навіть Адам… Особливо він.

Якийсь час Тереза не відповідала, тоді озвалася.

— Знаєш, дитино, такі питання не вирішуються через третю особу.

Опустивши очі, Анна кивнула.

— Добре. Я напишу йому листа… Ще сьогодні.

Коли Тереза вийшла, Анна підійшла до дзеркала й уважно вдивилася в своє відображення. Обличчя майже не змінилося, проте талія вже почала розпливатися. Незабаром живіт не приховаєш ані ширшою сукнею, ані шаллю, ані туго затягнутим корсетом. Це межа, за якою інакше становище та ганьба. Вона обережно торкнулася рукою живота. Настав час думати про майбутнє власної дитини та припинити цю безглузду боротьбу з собою і проти себе.

Не минуло й двох тижнів, як Анну познайомили з чоловіком, за якого вона незабаром мала вийти заміж. Не був ані гарним, ані паскудним. Звичайної зовнішності, пристойно вбраний, не надто молодий, але й не старий, напевно, значно молодший за Адама, худорлявий, з чорними блискучими очима і з якимось аж надто яскравим рум’янцем на щоках. Полюбляє випити, чи що? На затятого пияка, проте, не схожий. Цікаво, скільки заплатила йому Тереза за згоду дати своє ім’я коханці іншого чоловіка? А може, вона пообіцяла сприяння у вирішенні якоїсь важливої справи? Зрештою, про це можна лише здогадуватися. Тереза розповіла лише те, що цей пан належить до шляхетного стану, що він не багатий і не надто родовитий. Може, він вчинив щось погане і тепер його треба витягнути з якоїсь халепи?

Анна з острахом придивилася до незнайомця, якого незабаром вважатимуть її чоловіком. Ні, виглядає він цілком порядною людиною. Хоча, що їй до нього?

У день одруження Анна почувалася геть кепсько. Настрій — препаскудний, відчуття огиди до самої себе — нестерпне, а неспокій на душі щохвилини загрожував перерости у справжню паніку.

Вона присіла на ліжко і спробувала зосередитися на власних відчуттях. Вона боїться? Так. Боїться всіх і всього — нового гріха, невідомості, незнайомого чоловіка, який сьогодні одружиться з нею, родини Адама, власних переживань, навіть сама себе боїться.