Читать «Цифрова Фортеця» онлайн - страница 221

— Тобі приємно буде почути, — сказав Девід, намагаючись змінити тему розмови, — що коли я летів додому, то зателефонував президенту університету.

Сюзанна з надією поглянула на нього.

— Скажи, що ти відмовився від посади завкафедри.

Девід кивнув.

— Із наступного семестру я повертаюся до аудиторії.

Сюзанна полегшено зітхнула:

— Туди, де твоє справжнє місце.

Девід ніжно всміхнувся.

— Так, мабуть, Іспанія нагадала мені, що в житті найважливіше.

— Знову розбиватимеш серця наївних першокурсниць? — спитала Сюзанна, цьомкнувши Девіда в шию. — Що ж, принаймні матимеш час допомогти мені з редагуванням мого рукопису.

— Твого рукопису?

— Так. Я вирішила опублікувати його.

— Опублікувати? — перепитав Девід із сумнівом. — Опублікувати що?

— Декотрі з моїх ідей стосовно протоколів перемінних фільтрів та квадратичної остачі.

Девід удавано простогнав.

— Це буде бестселер — однозначно!

Сюзанна розсміялася.

— Ось побачиш!

Він понишпорив рукою в кишені свого халата й витягнув звідти якийсь маленький предмет.

— Заплющ очі. Я дещо для тебе маю.

Сюзанна заплющила очі.

— Хочеш, здогадаюся? Вульгарний золотий перстень, геть увесь вкритий латинськими прислів’ями?

— Ні, — хихикнув Девід. — Я змусив Фонтейна відіслати той перстень на батьківщину Танкадо. — Він узяв Сюзанну за руку і щось надів на її палець.

— От брехун! — розсміялася Сюзанна, розплющуючи очі. — Я так і знала...

Вона замовкла на півслові.

Перстень на її пальці був зовсім не перснем Танкадо. То була платинова обручка з великим діамантом.

Сюзанна аж охнула від несподіванки.

Девід зазирнув їй у вічі.

— Заміж за мене підеш?

У Сюзанни перехопило дух. Вона поглянула спочатку на нього, а потім — на перстень. У її очах з’явилися сльози.

— О Девіде... не знаю, що й сказати.

— Тоді скажи «так».

Сюзанна відвернулася. Вона мовчала.

Девід чекав.

— Сюзанно Флетчер, я вас кохаю. Виходьте за мене заміж.

Сюзанна підвела голову. Її очі повнилися слізьми.

— Вибач, Девіде... — прошепотіла вона. — Я... я не можу...

Чоловік ошелешено дивився на неї, намагаючись уловити в очах Сюзанни грайливий відблиск. Та не побачив.

— С-Сюзанно... — спитав він, затинаючись. — Я... Я не розумію.

— Я не можу вийти за тебе заміж, — повторила Сюзанна. — Не можу. — Вона відвернулася. Її плечі затремтіли, і вона затулила обличчя руками.

Девід був приголомшений.

— Але ж, Сюзанно... Я думав, що... — Він узяв її за плечі й повернув до себе. І все зрозумів. Сюзанна Флетчер не плакала. Її трусило від істеричного сміху.

— Я не вийду за тебе заміж! — скрикнула вона, сміючись, і накинулася на Девіда з подушкою. — Не вийду, доки не поясниш мені, що таке «без воску»! Інакше я просто здурію!

ЕПІЛОГ

Кажуть, що смерть робить усе чітким і зрозумілим; і тепер Токуген Нуматака збагнув, що це правда. Стоячи над труною на митниці Осаки, він відчув щем, якого раніше ніколи не знав. Релігія його батьківщини навчала про цикли в навколишньому світі, про взаємопов’язаність життя, але Нуматака ніколи не мав часу для релігії.